СПОЛУЧНИК

Сполучник- це службова частина мови, яка вживається для поєднання членів речення, частин складного речення і окремих речень у тексті (І у місті, і у селі- всюди він був один; Коли летиш у небі, то все, що знаходиться на землі, здається дуже маленьким).

СИНТАКСИЧНА РОЛЬ СПОЛУЧНИКА

Членом речення не буває.

РОЗРЯДИ СПОЛУЧНИКА ЗА ЗНАЧЕННЯМ

Сполучники поділяються на:

ПРОСТІ, СКЛАДНІ І СКЛАДЕНІ СПОЛУЧНИКИ

За будовою сполучники поділяються на прості, складні і складені:

Прості сполучники- і (й), а, але, та, бо, як, що.

Складні сполучники здатні розкладатися на частини (ні-бито, що-б, мов-бито, не-наче).

Складені сполучники створюються з двох або кількох слів (так що, незважаючи на те що).

НЕПОХІДНІ І ПОХІДНІ СПОЛУЧНИКИ

За походженням сполучники поділяються на непохідні і похідні:

Непохідні сполучники не співвідносяться з іншими частинами мови.

Похідні сполучники походять від інших частин мови і тому співвідносні з ними

ПОДІЛ СПОЛУЧНИКІВ ЗА ВЖИВАННЯМ

За своїм вживанням сполучники можуть бути неповторюваними, повторюваними і парними:

СУРЯДНІ І ПІДРЯДНІ СПОЛУЧНИКИ

За значенням і синтаксичними функціями у реченні сполучники поділяються на сурядні і підрядні:

СУРЯДНІ СПОЛУЧНИКИ

Сурядні сполучники поєднують між собою однорідні члени речення або частини складносурядного речення як рівноправні, незалежно одно від одного (і дуби. і пальми, і молоді берези). За характером відношень між членами речень і частинами складного речення вони поділяються на єднальні, протиставні і розділові:

ПІДРЯДНІ СПОЛУЧНИКИ

Підрядні сполучники у складнопідрядних реченнях приєднують підрядну частину до головної. За значенням вони поділяються:

МОРФОЛОГІЧНІ ОЗНАКИ СПОЛУЧНИКА

Незмінюване слово.

МОРФОЛОГІЧНИЙ РОЗБІР СПОЛУЧНИКІВ

1. Запишіть слово. Визначте частину мови слова, її форму.
2. Визначте розряд за значенням: сполучник сурядності (єднальний, протиставний чи розділовий) чи підрядності (причинний, часовий, умови, мет, допусту, порівняльний, міри і ступеня, наслідковий чи з'ясувальний).
3. Визнчте групу за походженням (непохідний чи похідний).
4. Визначте групу за будовою (простий, складний чи складений).
5. Розберіться у правописі слова (як воно пишеться).

Правопис сполучників

Розрізнення сполучників та інших частин мови

Для правопису важливо вміти розрізняти складні сполучники таж, теж, тож, якби, якже, якщо, щоб, проте, зате, притому, причому (які пишуться разом) і однозвучні поєднання інших частин мови та ж, те ж, то ж, як би, як же, як що, що б, про те, за те, при тому, при чому (які пишуться окремо).

Сполучники можна замінити іншими синонімічними сполучниками: таж — адже, теж — також, тож — тому, якби — коли б, якже — якщо, якщо — коли, щоб — аби, проте — однак, зате — але, притому — до того ж, причому — і то.

Однозвучні ж поєднання інших частин мови замінити сполучниками не можна.

Сполучники членами речення не бувають і не відповідають на питання (на питання може відповідати все підрядне речення, а не сам сполучник).

Однозвучні ж поєднання слів є членами речення і відповідають на питання в реченні: яка? — та ж; яке? — те ж; що? — то ж; як? яким способом? — як би, як же; що? — що б; про що? про яке? — про те; за що? за яке? — за те; при чому? — при тому, при чому.

Порівняйте:

Я мусив заховатися від вас, Щоб ви не бачили мого ридання, Не знали глибини моїх ураз (Данте Аліг’єрі). А вона на що б не дивилася, де б не гуляла — всюди ввижаються їй дрімучі волинські праліси (М. Олійник);

Якби́ мені крила, крила соколинії, полетіла б я за милим, за дружиною (Т. Шевченко). Я́к би там не було, а література — моя професія (Леся Українка);

На гору доступитися нелегко, зате з гори зручніше боронитись (Леся Українка). Повинна дякувати мамі за те, що будила рано, навчила всього робити;

Смерть — то короткий подих, мить остання, Якщо́ вона закон — не покарання. (Ф. де Кеведо). Я́к що трапиться, ні на кого не нарікай.