ВСТУП

РОЗДІЛ 1. МІКРОТОПОНІМИ ЯК ОБ’ЄКТ ВИВЧЕННЯ

2.1. Мікротопоніми, похідні від термінів на означення рельєфу

Науковий інтерес до народної географічної термінології як специфічної групи лексики зумовлений насамперед її здатністю «консервувати» в собі цілісну лінгвістично-географічну історію відповідного терену.

Лінгвісти підкреслюють «активну участь місцевих географічних термінів у творенні власних географічних назв різних територій» [3, 87]. «Для мікротопонімів здебільшого характерний тісний зв’язок з апелятивами, особливо з географічними термінами; серед усіх видів власних назв вони найближче стоять до загальних назв, зберігаючи свою мотивованість» [4, 318].

Терміни на позначення рельєфно-ландшафтних ознак по-різному репрезентовані у різних класах географічних назв. Найзначнішим є обсяг географічних термінів у мікротопонімії, яка, у порівнянні із гідронімією та ойконімією, тісніше пов’язана з апелятивною лексикою.

Проблемі вивчення народних географічних термінів присвячені праці Я. Рудницького «Географічні назви Бойківщини» та С. Грабця «Географічні назви Гуцульщини», «Словник народних географічних термінів Чернігівсько-Сумського Полісся» Є.О.Черепанової, «Словник народних географічних термінів Кіровоградщини» Т. В. Громко, В. В. Лучика, Т. І. Поляруш і «Словник народних географічних термінів Волині» О. К. Данилюк.

Сьогодні предметом нашого розгляду є мікротопоніми Луцького району Волині, твірні основи яких указують на рельєфно-ландшафтні ознаки, мотивовані географічними термінами, характерними для досліджуваного регіону.

Відапелятивні мікротопоніми такого типу складають 25 % від усіх зафіксованих назв. Зважаючи на те, що Полісся має свої характерні рельєфно-ландшафтні ознаки, це знаходить своє відображення і в мікротопонімії краю.

Чисельною є група назв, що походять від термінів на означення рельєфу місцевості. При цьому виділяємо такі, що відображають: а) додатній рельєф; б) від’ємний рельєф; в) рівнинну місцевість.

Перші представлені такими лексемами на досліджуваній території.

Гора – «значне підвищення над навколишньою місцевістю або серед інших підвищень» [1, 253].

У досліджуваному ареалі географічний термін гора реалізований у назвах таких мікрооб’єктів: виг. Висо́ка гора́ (Лище), ч.с. Гі́рка (Баківці, Гірка Полонка, Забороль, Лаврів), п. Го́ри (Сарнівка), г. Го́рка (Милуші), г. Гу́рка (Воютин), ч.с. На́гірна (Великий Омеляник), п. Наго́рці (Сирники), ч.с. Підгі́р’я (Сирники).

Горб – «невелике округле підвищення на площині» [1, 253]. На території Волині згаданий термін творить лексеми горб, горбисько, горбок горбочок і т.п. Наприклад, гр. Вели́кий го́рб (Милуші), ч.с. Горби́ (Княгининок), ч.с. Горбо́к (Чаруків), ур. Горбо́чки (Гірка Полонка), сін. За гурбо́м (Гірка Полонка), вул. На горбі́ (Чаруків).

Груд. Ця лексема визначається як «підвищене, відносно сухе місце серед болота» [8, 135]. Географічний термін груд зафіксований у таких назвах: гр.Гру́дка (Коршовець), п. Грудки́ (Лище).

Кємпа. На території Волині термін кємпа вживають зі значенням: «невелике підняття на поверхні», «горбок на болоті», «високий пагорб» [8, 244]. Назва, очевидно, польського походження, українським відповідником якої є термін купа.

Апелятив кємпа представлений лише трьома мікротопонімами: ур. Кє́мба (Коршовець), бол. Кє́мба (Гірка Полонка), ур. Ке́мпа (Баїв).

Круча – «високий стрімкий берег, урвище» [1, 593]. Даний термін утворює такі мікротопоніми: ч.с. Кру́ча (Буяни, Одеради, Торчин), вул.Кру́ченька (Липини).

Назви на позначення від’ємного рельєфу представлені досить широко, а найуживанішими є мікротопоніми, утворені від основ долина та луг.

Балка – «яр із пологими схилами» [1, 58]. Цей термін реалізований у таких мікротопонімах: ч.м. Ба́лка (Луцька), ур. Ви́балок (Липини).

Безодня – «глибоке провалля, прірва» [1, 70]. Термін представлений у мікротопонімах: ч.с. Безо́дня (Білосток, Торчин), оз. Безо́дня (Городок, Одеради).

Долина. Названий термін реалізований у таких власних назвах: ч.с.Доли́на (Богушівка, Буяни, Липини), п. Придули́на (Садів), ч.с. Перехре́сна доли́на (Богушівка).

Термін долина вживається зі значенням «рівна плоска місцевість, розташована між горбами чи горами» [1, 315]. Г. Аркушин визначає термін долина як «низьке заболочене місце на полі чи сінокосі» [8, 163]

Луг. Номенклатурний термін луг в українській мові означає «порослу травою та кущами луку, що використовується як пасовисько й сіножать» [1, 628]. Т. Марусенко подає такі визначення лугу: «низина, поросла травою», «низина, поросла лісом», «низина (у загальному значенні)», «низина біля річки», «низька місцевість», «ліс на низині», «ліс на низинному місці біля річки», «викорчована місцевість» [6, 235].

У досліджуваному реґіоні назва луг входить до складу таких мікротопонімів: ч.м. Вели́кий лу́г (Луцьк), бол., сін. Луг (Богушівка), п. Луг (Рованці), ур. Луг (Лище, Піддубці), х. Луги́ (Промінь), вул. Лугова́ (Рованці), п. Лугове́ (Богушівка), ч.с. Лугови́ця (Буяни), луг Лужо́к (Струмівка), ур. Луг (Тарасове), ч.м. Луг (Луцьк).

Яма – «це заглиблення в землі; глибока вирва на дні річки, ставка, озера» [1, 1648]. Утворені від цієї лексеми мікротопоніми: ур. Ви́ямка (Рованці), п. На яма́х (Чаруків), ч.с. Я́ма (Торчин), дор. На яма́х (Забороль), ч.с. Ями́ (Княгининок, Чаруків), бол., сін. Ямки́ (Білостік).

Одиничними назвами представлені наступні географічні терміни.

Жолоб – «западина, заглиблення між горами» [1, 370]:  ч.с. Жо́лоб (Суховоля).

Низ – «низька місцевість, низина» [1, 785]: ч.с. Низі́вка (Липини).

Провалля – «глибока яма, яр, западина» [1, 1144]: ч.л. Прова́лля (Білосток).

Яр – «глибока довга западина, що утворилась внаслідок розмиву пухких осадових порід тимчасовими потоками» [1, 1648]: ур. Яро́к (Озеряни).

Нечисельною є група мікротопонімів, основи яких указують на рівнинну місцевість.

Лука – «рівна місцевість, вкрита трав’янистою рослинністю» [1, 628]. Серед назв мікрооб’єктів, утворених цим терміном, можна виділити такі: сін. Лу́ка (Чаруків), ур. Лу́ка (Боратин), п., сін. Лу́ки (Романів).

Поле (поляна, галява). Згаданий термін на досліджуваній території побутує зі значенням «безліса рівнина, рівний великий простір», «ділянка землі, що використовується під посіви» [1, 1031]. Наприклад: пас. Галя́ва (Лучиці), ч.с.Поля́на (Забороль), ур. Поля́на (Рокині).