Постановка наукової проблеми. Науковий інтерес до народної географічної термінології як специфічної групи лексики зумовлений насамперед її здатністю "консервувати" в собі цілісну лінгвістично-географічну історію відповідного терену.
Лінгвісти підкреслюють "активну участь місцевих географічних термінів у творенні власних географічних назв різних територій" [Емельяновіч, с. 87]. "Для мікротопонімів здебільшого характерний тісний зв'язок з апелятивами, особливо з географічними термінами; серед усіх видів власних назв вони найближче стоять до загальних назв, зберігаючи свою мотивованість" [Карпенко, с. 318].
Терміни на позначення рельєфно-ландшафтних ознак по-різному репрезентовані у різних класах географічних назв. Найзначнішим є обсяг географічних термінів у мікротопонімії, яка, у порівнянні із гідронімією та ойконімією, тісніше пов'язана з апелятивною лексикою.
Проблемі вивчення народних географічних термінів присвячені праці Я. Рудницького "Географічні назви Бойківщини" та С. Грабця "Географічні назви Гуцульщини", "Словник народних географічних термінів Чернігівсько-Сумського Полісся" Є.О.Черепанової, "Словник народних географічних термінів Кіровоградщини" Т. В. Громко, В. В. Лучика, Т. І. Поляруш і "Словник народних географічних термінів Волині" О. К. Данилюк.
Предметом нашого розгляду є мікротопоніми Волині, твірні основи яких указують на рельєфно-ландшафтні ознаки, мотивовані географічними термінами, характерними для досліджуваного регіону.
Відапелятивні мікротопоніми такого типу складають 14 % від усіх зафіксованих анойконімів. Зважаючи на те, що Полісся має свої характерні рельєфно-ландшафтні ознаки, це знаходить своє відображення і в мікротопонімії краю.
Мікротопоніми, похідні від термінів на означення рельєфу
Домінантними серед відтопографічних утворень є група назв, що походять від термінів на означення рельєфу місцевості. При цьому виділяємо такі, що відображають: а) додатній рельєф; б) від’ємний рельєф; в) рівнинну місцевість.
Перші представлені лише кількома лексемами на досліджуваній території. Це пов’язано з тим, що територія району знаходиться в межах Поліської низовини.
Гора
"Гора – значне підвищення над навколишньою місцевістю або серед інших підвищень" [ВТСУМ].
У досліджуваному ареалі географічний термін гора реалізований у назвах таких мікрооб’єктів: г. Вошива гірка (Забол.), г. Гапоньцьова гора (Забуж.), п. Гора (Вижг., Ол., Забол., Рад.), п. Гори (Зап.), гр. Гуцова гора (Забуж.), п. Дива гора (Гущ.), п. Домбикова гора, п. Куплина гора (Зап.), г. Леса гора (Гущ.), п. Оксютова гора (Бірк.), ч.с. Пендзюва гора (Зап.), ур. Песанська гірка, гр. Полєнські гори (Забол.), п. Попова гора (Гол.), ур. Соломчина гірка (Забол.), г. Тура гора (Вис.)
Груд
Лексема груд визначається як "підвищене, відносно сухе місце серед болота" [Аркушин І, с. 135].
Географічний термін груд зафіксований у с. Забужжя – ч.с. Великий груд.
Кємпа
На території Волині термін кємпа вживають зі значенням: "невелике підняття на поверхні", "горбок на болоті", "високий пагорб" [Аркушин І, с. 244]. Назва, очевидно, польського походження, українським відповідником якої є термін купа.
Апелятив кємпа представлений лише одним мікротопонімом: бол. Кемпа (Круш.)
Назви на позначення від’ємного рельєфу представлені досить широко, а найуживанішими є мікротопоніми, утворені від основ долина та луг.
Долина
Названий термін реалізований у таких власних назвах: п. Долина (Вис.), п. Долинки (Лб.), пас. Широка долина (Зап.), п. Широка долина (Рад., Лб.), луг Шмедкува долина (Гущ.). Термін долина вживається зі значенням "рівна плоска місцевість, розташована між горбами чи горами" [ВТСУМ]. Г. Аркушин визначає термін долина як "низьке заболочене місце на полі чи сінокосі" [Аркушин І, с. 163]
Луг
Номенклатурний термін луг в українській мові означає "порослу травою та кущами луку, що використовується як пасовисько й сіножать" [ВТСУМ]. Т. Марусенко подає такі визначення лугу: "низина, поросла травою", "низина, поросла лісом", "низина (у загальному значенні)", "низина біля річки", "низька місцевість", "ліс на низині", "ліс на низинному місці біля річки", "викорчована місцевість" [Марусенко, с. 235].
У досліджуваному реґіоні назва луг входить до складу таких мікротопонімів: луг Занцювий луг (Гущ.), п. Луг (Гол.), ур. Луг (Ол., Круш.), луг Сасув луг (Забол.), луг Щучий луг (Гущ.).
Яма
"Яма – це заглиблення в землі; глибока вирва на дні річки, ставка, озера" [ВТСУМ].
Утворені від цієї лексеми мікротопоніми: ч.р. Біла яма (Гущ.), ст. Чорна яма (Забуж.), ур. Шишкова яма (Вишнів), ур. Ями (Круш.), ст. Яцьова яма (Забуж.).
Найчисельнішою є група мікротопонімів, основи яких указують на рівнинну місцевість.
Вигін
Апелятив вигін означає "простору вільну ділянку біля села або в селі, куди виганяють пастися худобу, птицю" [ВТСУМ]
Термін вигін є складовою частиною таких мікротопонімів: пас. Вигін (Зап., Масл.), ч.с. Вигін (Вис., Красн.), ч.с. Вигнянки (Підг.), пас. Вигон (Забол.).
Ділянка
Географічний термін ділянка зі значенням "окремої частини земельної площі, використовуваної з якоюсь метою, виокремленої за якою-небудь ознакою" [ВТСУМ] представлений у таких мікротопонімах: пас. Червона ділянка (Забол.), сін. Юхимова дзялка (Ол.).
Наведений номен ділянка, як і білоруське дзялка "смужка; виділена ділянка посіву, лугу, лісу", належить до полонізмів (пор. пол. dzialka "невелика ділянка"). Незаперечним свідченням цього є незакономірне для української мови її звукове оформлення, замість очікуваного українського варіанта *ділка, мотивованого дієсловом ділити [Данилюк, с. 10].
У словнику Г. Аркушина апелятив ділянка означає "місце в лісі, відведене для вирубки" [Аркушин І, с. 157]. Мікротопонім з таким значенням зафіксовано у с. Заболоття – гл. Випаляна ділянка.
Дорога
Лексема дорога (шлях, гостинець, стежка) має значення "смуга землі, по якій їздять і ходять" [ВТСУМ].
У досліджуваному регіоні терміном дорога мотивовані такі назви мікрооб’єктів: пас. Дорога (Зап.), п. Загостинець (Нов.), п. Междоріжжя (Ол.), п. Між дорогами (Кусн.), п. Нагірна дорога (Зап.), дор. Овлочинська стежка (Ол.), пас. Центральна дорога, пас. Шлях (Зап.).
Лан
"Лан – це безліса рівнина, рівний, широкий простір; поле. Великий безлісий простір оброблюваної землі. Ділянка оброблюваної землі, яка має певні межі" [ВТСУМ].
Апелятиви лан представлений у таких назвах: п. Лан (Гущ.), п. Лани (Рад.), п. Ланкє (Зг.).
За спостереженнями багатьох учених, аналізована лексема через посередництво польської і чеської мов походить з німецького lehen "відданий в оренду маєток". До початку XVIII ст., за свідченнями Й. О. Дзендзелівського, лексему лан уживали в Україні з семантикою "земельна міра", тобто семантика "поле, нива" є вторинною, відомою тільки з XVIII ст. Паралелі виявлено в більшості українських говорів і в літературній мові [Данилюк, с. 9].
Нива
"Нива – ділянка або смуга землі, на якій ростуть хлібні культури або яка призначена для їх вирощування; поле" [ВТСУМ].
На досліджуваній території апелятив нива реалізований у таких мікротопонімах: ч.с. Будницька нива, п. Гєрманова нивка (Забуж.), п. Горбата нивка (Лб.), ст. Занивка (Зач.), п. Зозулина нива (Гущ.), пас. Іванова нива (Зап.), п. Корчукова нивка (Рад.), п. Криві нивки (Вижг.), п. Петьова нивка, п. Фасова нива (Вишн., Гущ.), п. Шотова нивка (Забуж.).
Наведений номен добре відомий у ряді українських говорів, функціонує в більшості інших слов'янських мов, пор. укр. діал. нива "поле, земельна ділянка; рівнина", блр. нíва "оброблене, добре вгноєне і засіяне поле; поле на місці зораної сіножаті; вижате поле; суцільна ділянка землі одного господаря", чес. niva "поле, нива", "новина", "широка рівна ділянка поля чи лугу", "рівна площа", "панське поле", nivka "селянське поле", пол. niwa "поле, долина" [Данилюк, с. 9].
Поле
Названий термін реалізований у таких власних назвах мікрооб’єктів: сін. Барелове поле (Виж.), пас. Біля Великого поля, п. Велике поле (Забол.), луг Микетове поле (Вижг.), ур. Широке поле (Забол.).
Термін поле вживають зі значенням "безліса рівнина, рівний великий простір", "ділянка землі, що використовується під посіви" [ВТСУМ].
Мікротопоніми, похідні від термінів на означення специфіки ґрунтів
Мікротопоніми, семантика базових географічних термінів яких відображає специфіку ґрунтів, трапляються рідше. Утворення відповідних назв на досліджуваній території спричинено особливостями її ґрунтового покриву. Мікротопоніми цього типу повністю відповідають топографічним прикметам того чи того об’єкта. Серед них, насамперед, можемо відзначити ті, що вказують на вологість та колір ґрунтів і специфічні для регіону назви, пов’язані з покладами корисних копалин.
Багно
Це один із найхарактерніших для поліського ареалу онім, який представлений у таких мікротопонімах: ліс Багна (Забол., Зап.), п., сін. Багно (Забуж., Кусн.), ліс Забагоннє (Зап.), бол. Князь-багно (Вижг.), ліс Межибагна (Гущ.), ліс Нудизькі багна (Круш.).
Термін багно побутує з такими значеннями: "болотисте місце; трясовина, болото", "велика калюжа, грязьке місце", "розріджена внаслідок дощів, танення снігу та ін. земля на шляхах, стежках і т. д." [ВТСУМ].
Глина
Апелятив глина має значення "багатомінеральна гірська порода, переважно осадового походження, яка з водою утворює пластичну масу; широко використовується у будівництві, гончарстві, скульптурі і т.ін."[ВТСУМ].
У мікротопонімії Волині цей термін реалізується у таких назвах: пас. Глини (Бірк.), ч.с. Глинянка (Ол.), п. Нова глинка (Бірк.).
Калюжа
"Калюжа – заглибина в ґрунті, наповнена водою або іншою рідиною" [ВТСУМ].
Географічний термін калюжа представлений лише однією назвою – ліс Закалюги (Гущ.)
Мочар
Апелятив мочар зі значенням "заболочена місцевість, драговина, трясовина" [Аркушин І, с. 347] представлений у мікротопонімах: п. Мочар (Гол.), бол. Мочар (Масл.).
Чорнозем
Мікротопонім Чорнозем, на позначення пасовища, зафіксований у с. Олеськ.
Термін чорнозем має таке значення: "родючий чорний ґрунт, багатий на перегній, що утворився переважно в степових і лісостепових районах" [ВТСУМ].
Мікротопоніми, похідні від гідрографічних термінів
Серед географічних твірних лексем важливе місце належить гідрографічній номенклатурі. Ці мікротопонімні утворення представлені такими назвами.
Болото
Одним із найяскравіших онімів, які презентують Полісся, є термін болото – "грузьке місце з надмірно зволоженим ґрунтом, часто із стоячою водою та вологолюбною рослинністю"[ВТСУМ].
Апелятив болото перебуває в активному мікротопонімному обігу на території Любомльщини: бол. Біле болото (Ол.), сін. Болото (Забол.), ч.с. Болото (Зап.), бол. Вовче болото (Красн.), бол. В’юнове болото (Забуж.), п. Кругле болото (Вижг.), бол. Святе болото (Вис.), луг Тунцішине болото (Вишн.).
Брід
Географічний термін брід має значення "мілке місце річки, озера або ставка, по якому можна переходити або переїжджати на інший бік" [ВТСУМ]. На території Волині термін брід реалізовано у мікротопонімах: дор. Бомків брід (Коц.), п. За бродом (Забол.), ч.р. Карасів брід (Мил.).
Криниця
Географічний термін криниця на досліджуваній території побутує з такими значеннями: "глибоко викопана й захищена цямринами від обвалів яма для добування води з водоносних шарів землі; колодязь", "джерело" [ВТСУМ].
Згаданий апелятив представлений у назвах: дж. Зіздува криниця (Забуж.), пас. Криниця (Зап.), п. Криниця (Лад.), ур. Криниці (Масл.), ур. Криниця (Підг.), дж. Піцова криниця (Лб.).
Острів
Апелятив острів вживають у значеннях "ділянка суходолу, оточена з усіх боків водою", "ділянка землі, яка чітко вирізняється на тлі решти місцевості" [ВТСУМ].
На досліджуваній території згаданий термін представлений у мікротопонімах: п. Малий острів, п. Острів (Вижг.), х. Острів (Вишнів), ч.л. Острівці (Гуп.), ч.л. Острови (Вишнів), сін. Островок (Лок.).
Рів
Апелятив рів зі значенням "довга глибока канава, розмита водою або викопана в землі" [ВТСУМ] репрезентований такими назвами: п. Високий рів (Рад.), ст. Грицьов рів (Забуж.), п. За ровом, п. Рів (Лад.), сін. Рови (Гол.), ур. Сальникові рови (Лб.), п. Танків рів (Гущ.).
Сажалка
"Сажалка – невелике штучне водоймище, в якому розводять і утримують рибу; копанка" [ВТСУМ]. Апелятив сажалка представлений мікротопонімами: пас. Біля сажовки (Ол.), ст. Свиняча сажовка (Лб.).
Став
"Став – водоймище (у природному чи штучному заглибленні) з непротічною водою; місце розлиття річки, струмка перед загатою" [ВТСУМ].
Лексема став (ставок) утворює мікротопоніми: п. Біля става (Забуж.), п. Став (Гущ., Рад.), бол. Став (Забол., Лисн.), луг Став (Вишн.), ур. Стави (Вис.), п. Ставок (Зг.).
Мікротопоніми, похідні від термінів на означення форми, лінії, розташування
Мікротопоніми, що походять від термінів на означення форми, лінії, розташування, безпосередньо відображають геометричні характеристики об’єктів, зокрема: сін. Клин (Вижг.), п. Клин (Гол., Гущ., Забол., Ол., Лб), ліс Клин (Забол.), п. Кут (Гущ.), сін. Кут (Ол.), ч.с. Кут (Лб.), ліс Стуковіч кут (Гущ.), ур. Угол (Ол.).
Апеляти клин етимологічно сягає праслов'янського *klinъ або *kъlinъ "загострений з одного кінця шматок дерева, металу і т. ін.", яке, у свою чергу, походить від дієслова *kolti, *kъlti "колоти". Значення "частина поля", очевидно, є результатом семантичного розвитку, пор. блр. діал. клинóк "трикутна ділянка" [Данилюк, с. 12].
Висновок
Отже, географічна термінологія послужила вагомою базою для творення мікротопонімів. У межах цієї групи кількісно домінують оніми, похідні від термінів на окреслення рельєфу. Вони виражають особливості підвищень, заглибин та рівнин досліджуваної території. Частина термінологічної лексики має прозору семантику і поширена по всій території України.
Важливу роль у творенні мікротопонімів відіграє гідротермінологія, яка становить архаїчний шар онімної лексики. Мікротопоніми мотивують в основному апелятиви мочар, багно, болото, що виявляють особливості водної сітки досліджуваної місцевості.
Серед лексем на позначення форми об’єкта найпродуктивнішими є кут, клин.
Слід відзначити, що більшість проаналізованих апелятивів вживаються у складених назвах (Барелове поле, Біля Великого поля, Велике поле, Нудизькі багна, Нова глинка, Нагірна дорога, Юхимова дзялка та ін.).
Мікротопоніми, що походять від географічних термінів, становлять вагому частку в мікротопоніміконі території і виражають певним чином мовну картину світосприйняття мешканців Любомльщини, що й відбилося у процесі номінації.
|