Уперше на слов'янських теренах структурно-словотвірний аналіз топонімів здійснили Ф.Палацький, Ф.Міклошич, В.Ташицький, С.Роспонд, Я.Рудницький та ін. Деривацію українських топонімів найактивніше у ХХ ст. вивчали К.Галас, Є.Черняхівська, Ю.Карпенко, О.Купчинський, Д.Бучко, В.Лобода, Л.Масенко, М.Худаш та ін.
Мікротопоніми, як один із класів топонімів, мають, як правило, просту форму вираження, тобто є однолексемними, проте важливою формальною рисою цих онімів є наявність значної кількості лексем складеної структури, які підкреслюють винятковість мікротопонімів на тлі інших власних назв. Багатокомпонентність є до певної міри характерною ознакою цих онімів. Вона найчастіше виявляється у процесі номінації об'єктів [6, с. 103]. Досить часто недостатньо сказати, що мікрооб'єкт іменується просто Ліс чи Город, а для вирізнення його із ряду подібних об'єктів застосовують різноманітні означення: Чорний, Старий тощо. Для окреслення певної території застосовують і складніші синтаксичні конструкції, а також прийменникові формації. Подібні структури виділяють мікротопоніми в окремий ряд власних назв, які характеризуються певним набором особливостей.
Мікротопоніми складеної структури можна групувати на дво- та багатокомпонентні формування. У межах досліджуваної території такі мікротопоніми презентуються прийменниковими конструкціями та двокомпонентними сполуками. У межах названих груп виділяємо ще ряд підгруп.
Прийменникові конструкції становлять собою особливу рису мікротопонімів. Вони збагачують структурні засоби, за допомогою яких ідентифікують мікрооб'єкти.
Ю.Карпенко назвав прийменникові мікротопоніми «назвами-орієнтирами, які являють собою архаїчні синтаксичні конструкції. За відсутністю прямої назви мікрооб’єкта, певний об’єкт позначають за його розташуванням відносно іншого. Просторові відношення двох суміжних об’єктів оформляють при цьому, як правило, прийменники. Таким чином, менш відомі об’єкти позначають через відомі або більш значні за розміром» [5, с. 23].
Найчастіше прийменникові сполуки виникають внаслідок зміни функції, тобто апелятивна синтаксична конструкція переходить у власну назву. Мікротопоніми творяться звичайно спонтанно, з готових форм або структур. Інколи важко визначити чи це апелятивне сполучення, чи вже онім. На думку Д.Бучка, ці назви «вказують на локалізацію «безіменних» de facto об'єктів стосовно примітних і загальновідомих на певній території об'єктів» [1, с. 20].
Прийменникові конструкції – це утворення, що складаються з прийменника і субстантивного компонента. Такі формування виражаються двокомпонентною структурою, в якій головну роль відіграє прийменник, оскільки він творить локативне відношення. Без прийменника власна назва входила б до складу мікротопонімів простої структури з винятково ідентифікуючими, індивідуалізуючими функціями, але без своєрідної просторової. Номінація здійснюється через безпосередню вказівку на конкретний об'єкт за допомогою прийменників.
Мікротопоніми з прийменником за (43%). Названий прийменник вказує, що іменований об'єкт знаходиться стосовно номінатора за іншим, примітним об’єктом. Моделі творення такі:
• прийменник за + іменник жіночого роду однини в О.в., наприклад: п. За річкою (Забр. Рт, Пол., Самійл. Шц), п. За просікою (Вільш. Щц), п. За горою (Самійл. Шц).
• прийменник за + іменник чоловічого роду однини в О.в., наприклад: ліс За лагором (Гут. Рт), п. За ставком (Пост. Рт), ч.с. За капером (валом) (Річ. Рт), п. За ровом (Гр. Шц), ліс За бродом (Самійл. Шц).
• прийменник за + антропонім чоловічого роду однини в О.в., наприклад: п. За Кулачком (Гірн. Рт), ліс За Баранчиком, п. За Шахтьором (Гут. Рт), п. За Пишуком (Тур Рт), п. За Ваврамом (М.-Річ. Рт), ліс За Троцьом (Вільш. Шц).
• прийменник за + іменник середнього роду однини в О.в., наприклад: п. За озером, п. За селом (с. Гр. Шц), ліс За болотом (Пол., Самійл. Шц).
• прийменник за + іменник в О. в. множини, наприклад: ліс За кладами (Самійл. Шц).
Мікротопоніми з прийменником під (12%). Прийменник під вказує на місце, розташоване поблизу, біля будь-чого, інколи – біля підніжжя. Моделі творення такі:
• прийменник під + іменник жіночого роду однини в О.в., наприклад: гай Під осикою (Щедр. Рт), п. Під яблунькою (Пол. Шц).
• прийменник під + іменник чоловічого роду однини в О. в., наприклад: сін. Під Лісом (Пол. Шц); х. Під лісом (Світ. Шц).
• прийменник під + іменник середнього у О. в., наприклад: х.Під болотом (Світ. Шц).
• прийменник під + онім чоловічого роду однини в О.в., наприклад: п. Під Поренським (Пол. Шц).
Мікротопоніми з прийменником коло (біля) (16%). Названий прийменник вказує, що іменований об'єкт знаходиться недалеко від об'єкта-орієнтира. Моделі творення такі:
• прийменник коло + іменник чоловічого роду однини у Р. в., наприклад: п. Біля дуба (Мельн. Шц), п. Коло дуба (Пол. Шц), п. Коло млина (Самійл. Шц).
• прийменник коло (біля) + антропонім жіночого роду однини у Р.в., наприклад: п. Біля Олени, п. Біля Сиклети (Гірн. Рт), ліс Біля Катеринки (Тур Рт), п. Коло Соватіїхи (Самійл. Шц).
• прийменник коло (біля) + антропонім чоловічого роду однини у Р. в., наприклад: п. Біля Пітруна (Мельн. Шц).
Коли не враховується місце локалізації номінатора, то при номінації найчастіше використовуються прийменники на і в. Вони виражають подібну семантику – номінативний об'єкт знаходиться на території або в межах просторового охоплення об'єкта-орієнтира [1, с. 21].
Мікротопонімам з прийменником на (14%) притаманні такі моделі творення:
• прийменник на + іменник чоловічого роду однини у М.в., наприклад: ч.с. На валу (М.-Річ. Рт), п. На лузі (Вільш. Шц).
• прийменник на + іменник у М. в. множини, наприклад: п. На ловах (Пост. Рт); бол. На ямах (Самійл. Шц).
• прийменник на + прикметник чоловічого роду однини у М.в., наприклад: п. На малому (Пол. Шц).
• прийменник на + прикметник середнього роду однини у Н.в., наприклад: бол. На гумове (Сам. Рт).
• прийменник на + антропонім чоловічого роду однини у М.в., наприклад: ліс На Мокошині (Вільш. Шц).
З прийменником в(у) (8%) деривати утворюються за наступними моделями:
• прийменник в(у)+ антропонім чоловічого роду однини у Р.в., наприклад: ліс У Бариня (Тур Рт).
• прийменник в(у)+ іменник середнього роду однини у М.в., наприклад: п. В капусниську (Пол. Шц).
• прийменник в(у)+ іменник у М.в. множини, наприклад: ліс В лугах (Тур Рт).
• прийменник в(у)+ прикметник чоловічого роду однини у М.в., наприклад: сін.В довгому (Пол. Шц).
Одиничними прикладами представлені деривати з прийменниками до та перед. Мікротопоніми з прийменником до вказують на кінцевий пункт напряму дії: п. До Сруля (Вел. Рт), а словоформи з прийменником перед вказують, що іменований об’єкт знаходиться перед іншим: ч.с. Перед село (Здом. Рт).
Таким чином, на досліджуваній території зафіксовано 49 одиниць прийменникового походження. Найбільше мікротопонімів ужито з прийменниками за, коло (біля), що найчіткіше окреслюють розташування об'єкта в просторі.
Двочленні словосполуки в мікротопонімії Волині вживаються винятково часто. На апелятивному рівні вони творяться за допомогою лексико-синтаксичного способу. Механізм творення цих словосполук передбачає складання з двох самостійних синтаксичних елементів, які внаслідок топонімізації перетворилися у синтаксично неподільну одиницю.
За структурою і якісним складом двослівні мікротопоніми найширше представлені двослівним атрибутивним сполученням, де перше слово є узгодженим чи рідше неузгодженим означенням, а друге – географічним терміном, який називає реальну видову належність об’єкта номінації. Такий зразок є, очевидно, елементарним способом називання невеликого об’єкта місцевого значення, який навіть за умов нетривалої традиції вживання забезпечує виконання назвою диференціюючої функції у порівняно вузькому мовленнєвому соціумі. Топонімічно спеціалізованим у таких назвах є означення, яке з часом може перейняти на себе функцію цілого топоніма, переходячи до іншого структурно – словотвірного типу – субстантивованих прикметників.
1. Складені мікротопоніми, першою складовою яких є атрибути з різними формантами:
атрибути з суфіксом –ськ– (–цьк–), (18%)вказує на присвійно-відносний зв’язок об’єкта з відповідною особою, групою осіб чи населеним пунктом. Таких топонімів є 1,5%. Вони утворюються за моделями:
• іменна основа + суф. –ськ– (–цьк–) + закінчення Н. в. однини чоловічого роду + іменник, який позначає родове поняття. Наприклад: ліс Світязький кут (Пол. Шц), рів Пульменський рів (Пульм. Шц), брід Галювський брід, ч.л. Ребинський ліс (Корт. Рт), п. Річицький чек (Пост. Рт), гай Американський лісок (Ратн. Рт), бол. Точиський луг (Річ. Рт), рів Панський рів (Ком. Рт), ч.л.Борсутський мох (Меж. Рт), бр.Гутський брід (Забол. Рт).
• іменна основа + суф. –ськ– (–цьк–) + закінчення Н. в. однини середнього роду + іменник, який позначає родове поняття. Наприклад: бол. Татарське болото (Гр. Шц), бол. Світязьке болото (Пол. Шц), бол. Підконобильське болото (Жир. Рт), ч.с. Царське село (Ратн. Рт), п. Панське поле (Видр. Рт), ч.с. Залухівське поле (Поч. Рт), бол.Луцьке болото (Вел. Рт).
• іменна основа + суф. –ськ– (–цьк–) + закінчення Н. в. однини жіночого роду + іменник, який позначає родове поняття. Наприклад: г.Булавинська гора (Прип. Шц), ч.л. Польська могила (Самійл. Шц), кр.Багужинська криниця (Вел. Рт), ур. Гутська бульба (Жир. Рт), п. Косиківська нива (Здом. Рт), сін. Молодинська яма (Ратн. Рт), рів Турська канава (Тур Рт), ч.с. Німецька гребля (Гут. Рт), ч.л. Шевцівська гірка (Зам. Рт), гр.Циганська гора (М.-Річ. Рт), ч.с. Щетинська посадка (Поч. Рт), дор.Паліоновська дорога (Стар. Рт).
• іменна основа + суф. –ськ– (–цьк–)+ закінчення Н. в. множини + іменник, який позначає родове поняття. Наприклад: бол.Хрущиські ями (Вел. Рт), ліс Кінські могилки (Корт. Рт), п. Цвяхівські нивки, сін.Шацькі ризкє, ліс Шацькі хороми (Гут. Рт).
суфікс –н– (3%) прикметниковий суфікс, який притаманний утвореним від іменників прикметникам (1,9%). Моделі творення такі:
• іменна основа + суф. –н– + закінчення Н. в. однини чоловічого роду + іменник, який позначає родове поняття. До них належать: ур. Граничний рів (Пульм. Шц), ч.р.Засипаний міст, ч.с.Мінне поле (Ратн. Рт), п. Казенний клин (Гут. Рт), рів Пограничний рів (Пульм. Шц).
• іменна основа + суф. –н– + закінчення Н. в. однини жіночого роду + іменник, який позначає родове поняття. Серед них: ур. Голодна могила (Стар. Рт).
суфікс –ов– (26%) вказує на релятивні, рідше – релятивно-посесивні зв'язки. Він є найпродуктивнішим в утвореннях цього типу (%). Мікротопоніми з суфіксом –ов– утворюються за формулами:
• іменна основа + суф. –ов– + закінчення Н. в. однини жіночого роду + іменник, який позначає родове поняття, наприклад: гр. Торгова гірка, пос. Школьна посадка (Вільш. Шц), ліс Буньова гірка, ур. Жидова ковбанька (Гр. Шц), ч.с. Васькова кринка (Мельн. Шц), п. Мульова пічка, гр. Тарасова гора (Прип. Шц), п. Бунькова нивка (Пульм. Шц), ст. Борисова сажавка (Світ. Шц), бол. Дідова шия (Шацьк Шц), п. Бусльова нива, гр. Мелешкова гора, рів Тарасова канава, п. Чуликова нива (Вел. Рт), ур. Мошова гора, ур. Ярмилкова нивка (Жир. Рт), ур. Гульова канава, г. Родилова гора (Забол. Рт), гр. Банахова гора (Забр. Рт), п. Дідова вода (Залух. Рт), ч.л. Боброва гора, бол. Попова тростєнка (Річ. Рт), ур. Мацова гора (Сам. Рт), ч.с. Жидова могила (Тур Рт), ч.с. Попова ямка (Щедр. Рт), г. Тетерукова гора (Видр. Рт), п., ліс Грицанова нивка, п. Дякова нивка, п. Каплунова нивка, п. Никонова нивка, п. Романова нивка, п. Романчикова гребля, ліс Маркєйова березина (Гут. Рт), ч.л. Попова гора (Щ.В. Рт).
• іменна основа + суф. –ов– + закінчення Н. в. однини чоловічого роду + іменник, який позначає родове поняття, наприклад: ч.л. Стадніковий ліс (Вільш. Шц), гай Цвіріньковий гай (Пол. Шц), ур. Кізьов рів, п. Михалковий садок (Пульм. Шц), ч.с. Ковальовий кут (Світ. Шц), ліс Іванов островок (Ратн. Рт), ліс Соколовий криж (Гут. Рт).
• іменна основа + суф. –ов– + закінчення Н. в. однини середнього роду + іменник, який позначає родове поняття, наприклад: бол. Павлове багно (Кр. Рт), п. Попове поле (Ратн. Рт), ліс Вервове поле (Видр. Рт), п. Денисове поле, п. Трактористове поле (с. Гут. Рт).
• іменна основа + суф. –ов– + закінчення Н. в. множини + іменник, який позначає родове поняття, наприклад: бол. Вусові груди (Залух. Рт).
суфікс –ів– (10%) вказує на відношення певного об’єкта до конкретної особи (%). Моделі творення дериватів з цим суфіксом такі:
• іменна основа + суф. –ів– (–ув–)+ закінчення Н. в. однини чоловічого роду + іменник, який позначає родове поняття, наприклад: ур. Лишув кут (Гр. Шц), міст Чортів міст (Мельн. Шц, Гут. Рт), ур. Стипанейків острівок (Пол. Шц), ур. Жедув сотрів, х. Павлів брід (Прип. Шц), ур. Сахарків город (Жир. Рт), п. Ванькув кут (Забол. Рт), гай Бреїв лісок (Ратн. Рт), бол. Марків кут (Щедр., М.-Річ. Рт), ч.с. Наумув корч, луг Панасюків луг, ч.с. Попів сад, луг Самарків луг, ч.с. Самусів канал (Щедр. Рт), болото, сінокіс Орлів брід (Меж. Рт).
• іменна основа + суф. –ів– (–ув–)+ закінчення Р. в. множини + іменник, який позначає родове поняття, наприклад: ч.с. Вулиця звірів (Видр. Рт).
суфікс –ин– (9%) вказує на відношення певного об’єкта до конкретної особи (1%). Моделі творення такі:
• іменна основа + суф. –ин– + закінчення Н. в. однини чоловічого роду + іменник, який позначає родове поняття, наприклад: ч.л. Хількин брок (Заліс. Шц), п. Бабин вовк (М.-Річ. Рт), ч.с. Марвин кут (Дат. Рт).
• іменна основа + суф. –ин– + закінчення Н. в. однини жіночого роду + іменник, який позначає родове поняття, наприклад: ч.с. Маніна хвоїна (Кроп. Шц), г. Вєрчина гора (Прип. Шц), ч.л. Настина криниця (Пульм. Шц), ур. Бабина гора (Вел. Рт), ч.с. Шолотишина гірка (Дат. Рт), ч.р. Паніна яма, гр. Таніна нивка (Забр. Рт), сін. Балабушина нивка (Корт. Рт), бол. Шаїна ямка (Щедр. Рт), ч.л. Ганнина хвійка (Зал. Рт), ліс Малющина дубина (Зам. Рт), .
• іменна основа + суф. –ин– + закінчення Н.в. однини середнього роду + іменник, який позначає родове поняття, наприклад: бол. Химчине болото (Забр. Рт), п., ліс Польчине місце (Гут. Рт).
Одиничними прикладами представлені моделі з суфіксами –ив–, –ш–, –ач–, –ав–, –т–:
• іменна основа + суф. –ач– + закінчення Н. в. однини середнього роду + іменник, який позначає родове поняття: бол. Свиняче болітце (Гр. Шц).
• іменна основа + суф. –ив– + закінчення Н. в. однини жіночого роду + іменник, який позначає родове поняття: г. Вошива гора (Прип. Шц).
• прикметник чоловічого роду однини в Н. в. + іменник, який позначає родове поняття, наприклад: ч.р. Менший брід (Прип. Шц).
• іменна основа + суф. –ав– + іменник, який позначає родове поняття: ч.л. Артесяви струвки (Вел. Рт).
• пасивний дієприкметник + іменник, який позначає родове поняття: ліс Забита баба (Шацьк Шц)
2) Мікротопоніми, першою частиною яких є атрибути, які не містять жодного суфікса. Такі мікротопоніми становлять 29% від загальної кількості опрацьованого матеріалу. Моделі творення такі:
• прикметник чоловічого роду однини в Н. в. + іменник, який позначає родове поняття, наприклад: п. Довгий груд (Гр. Шц), ч.р. Великий брі, ч.л. Рабий паль (Прип. Шц), ліс Високий лід (Самійл. Шц), ліс Чорний яр (Вел. Рт), п. Середній лісок (Залух. Рт), ч.с. Великий куток, ч.л. Мертвий ліс (Корт. Рт), п. Старий ліс (с. Пост. Рт), ч.л. Білий слуп, ч.л. Великий луг (Річ. Рт), ч.л. Чорний ліс (Бр. Рт), ч.с. Лютий брід (Видр. Рт), ч.л. Гнилий багон (Гут. Рт), п. Вовчий острівок (Самійл. Шц), ліс Вовчий ліс (Залух. Рт), ч.л. Вовчий брід (Тур Рт), ч.с. Вовчий острівок (Меж. Рт).
• прикметник жіночого роду однини в Н. в. + іменник, який позначає родове поняття, наприклад: п. Гола берва (Мельн. Шц), г. Леса гора (Прип. Шц, Зал. Рт), п. Довга нива (Вел. Рт), рів Стара канава (Жир. Рт), п., ліс Крива кобила (Кр. Рт, Зал. Рт), р. Стара Вижівка (Луч. Рт), бол. Довга нива (Ратн. Рт), ч.л. Часта хвоя (Річ. Рт), ліс Залиса гора (Як. Рт), ч.л. Широка лінія (Щедр. Рт), ліс Вовча дупа (Самійл. Шц), ч.л. Вовча яма (Кон. Рт).
• прикметник середнього роду однини в Н. в. + іменник, який позначає родове поняття, наприклад: бол. Гниле болото (Вільш. Шц), ур. Велике багно (Пол. Шц, Вел. Рт), бол. Довге багно (Прип. Шц), оз. Велике озерце, ч.с. Нове село, ч.с. Старе село (Пульм. Шц), пас. Велике поле, ч.с. Нове село (Самійл. Шц), ч.с. Старе Ратно (Ратн. Рт), х. Мале Оріхово (Сам. Рт), ліс Широке поле (Тур Рт), п. Велике болото (Гірн. Рт), п. Біле сміття, ставок Велике купало, ставок Мале купало, ч.с. Нове село, ставок Святе озеро, ч.с. Старе село (Гут. Рт), бол. Густе багно (Кон. Рт).
• прикметник у множині в Н. в. + іменник, який позначає родове поняття, наприклад: ур. Білі гори (Дат. Рт).
3. Мікротопоніми, першою частиною яких є числівник (0,5%):
Ці деривати утворюються за моделями:
• порядковий числівник в Н. в.однини + іменник, що позначає родове поняття, наприклад: ліс Сьома точка (Кон. Рт).
Серед складених мікротопонімів виялено також конструкції, до складу яких входять три і більше компоненти (2%): г. Гірка баби Васі (Вільш. Шц), п. Родить-не-родить (Мельн. Шц), кр. Криниця у мостка (Корт. Рт).
Таким чином, проаналізувавши двокомпонентні атрибутивні сполуки, можна відзначити, що якісна характеристика об'єктів часто ґрунтується на засадах полярних оцінок, скажімо, Великий-Малий, Новий-Старий тощо. Найчастіше такі пари вказують на сусідні однотипні об'єкти. Вживаються такі словосполуки для номінації практично всіх мікрооб'єктів: частин села, криниць, полів, сінокосів, лісів.
Значно більше зафіксовано мікротопонімів, виражених атрибутивними сполуками посесивно-релятивного характеру, коли залежний компонент вжито у формі присвійного прикметника. Всі вони відантропонімного походження з посесивно-релятивними формантами -ів, -ин(а), -ськ та ін.
Таким чином, антропоніми широко представлені у формуванні мікротопонімікону Волині. Найменування етнонімного походження передають відношення приналежності колишніх жителів або власника території за етнічною характеристикою. Мікротопоніми Панське поле, Попів сад виражають приналежність власнику або змальовують опосередковану ознаку мешканців села за їх майновим станом.
Модель «числівник+іменник» при номінації мікрооб'єктів використовувалася рідко (один мікротопонім). Залежний компонент виражений порядковим числівником: ліс Сьома точка (Кон. Рт).
Проаналізувавши мікротопоніми простої і складеної структури, доходимо висновку, що в досліджуваному регіоні двокомпонентні сполуки займають вагоме місце (184 одиниці). Це випливає передусім з того, що мікротопонімам, як жодним іншим власним назвам, характерні цілі синтаксичні конструкції в ролі іменування об'єктів. Щодо дериваційної будови мікротопонімів, то опрацьований матеріал свідчить, що превалюють оніми з посесивними суфіксами, скажімо, -ів-, -ов-, -ув, -ськ-, -ин тощо.
|