Особливості вивчення географічних імен (назв річок, населених пунктів, гір, лісів і т.п.) сучасної України ведеться уже тривалий період. На розробці української топонімії позначилося те, що на різних історичних етапах розвитку окремих галузей суспільних наук географічні назви ставали об'єктом уваги якоїсь однієї з них – історії, географії, мовознавства. Це результат того, що власні географічні назви, або інакше топоніми, є категорією одночасно історичною, географічною й мовною, мовознавче вивчення географічних найменувань почалося найпізніше.
У межах онімів репрезентуються різні класи. До найчисельніших належать мікротопоніми, оскільки це назви дрібних географічних об’єктів – полів, лісів, лук, ярів і подібне, кількість яких у кожному населеному пункті обчислюється кількома десятками одиниць. У той же час збір та вивчення мікротопонімів України, на жаль, ведеться на недостатньому рівні. Кількість дисертаційних досліджень цього класу онімів обчислюється всього кількома роботами. Коли йдеться про збір самого матеріалу, то в Інституті української мови НАН України знаходиться відносно велика кількість праць з різних областей України. У 2007 році професором Григорієм Аркушиним видано 2-томне зібрання мікротопонімів та мікрогідронімів Волинської області. На жаль, і досі не маємо суцільного зібрання мікротопонімів з інших областей. Навіть згадана праця Г. Аркушина не містить усіх мікротопонімів, що наявні на території Волині.
Зібраний нами матеріал частково представлений у праці названого вченого, а тому уведення його у науковий обіг, здійснений нами аналіз його можна вважати актуальним для української мікротопоніміки.
Особливістю мікротопонімів є те, що вони суттєво відрізняються від інших топонімів насамперед своєрідною структурою, словотвірним значенням, способами номінації та ін.
Зібраний нами матеріал з дев’яти населених пунктів (загальна кількість 227 одиниць), характеризується різними способами деривації. Мікротопоніми, на відміну від інших онімів, повніше характеризують ландшафт обстежуваної території, оскільки вони займають по суті проміжне місце між апелятивами й онімами.
Значне число зібраних нами назв безпосередньо мотивовані характером самих об’єктів, площ.
Спостереження над словотвірною структурою мікротопонімії підтвердило думку багатьох ономастів про найбільшу продуктивність лексико-семантичного способу творення. Він охоплює близько 37 відсотків мікротопонімних утворень.
Лексико-семантичний спосіб творення
Лексико-семантичний спосіб творення мікротопонімів полягає в тому, що загальні назви переходять у власні без будь-яких структурних змін. До цього ж способу деривації відносимо і метонімійне перенесення назв з одного об’єкта на інший. За цим способом деривації утворено 85 мікротопонім, що становить 37%. Усі мікротопоніми, утворені семантичним способом, можна поділити на три групи:
а) мікротопоніми, утворені внаслідок переходу загальних назв у власні. Лексико-семантичний спосіб творення найширше представлений мікротопонімами відапелятивного походження та назвами, утвореними від географічних термінів. Семантичної онімізації зазнають переважно афіксальні та безафіксні апелятиви у називному відмінку однини чи множини.
Онімізація апелятивів здійснюється поступово: загальна назва спочатку закріплюється за одним конкретним денотатом, а через певний час стає його власною назвою. Такий процес семантичної трансформації досить складний, оскільки на першому етапі такого перетворення семантичне навантаження апелятива звужується до одиничного, потім втрачається лексичне значення загальної назви, а залишається лише номінативно-ідентифікуюча функція мікротопоніма. У свою чергу назви цієї групи можна поділити ще на дві підгрупи:
1) мікротопоніми, утворені від загальних назв з непохідною основою: урочище Башта, поле Горб, поле Дерть, поле Калюги, поле Кладки, болото Мочар, поле Плес, ліс Тартак (с. Овлочин), поле Груша, сінокіс Пасіка, поле Фазенда, озеро Черепаха (с. Соловичі), поле Кар’єр, поле Лани, поле Оболонь, частина села Пилорама, поле Фігури, частина села Церква, поле Новини (с. Дуліби), поле Чайче (с. Кустичі), ліс Бір, поле Заказники, поле Курган, поле Черепаха (с. Торговище), поле Долина, сінокіс Кут, поле Лан, поле Тополі, озеро Святе (с. Перевали), поле Верб’я, поле Глина, поле Закони, поле Колода, поле Кургани, поле Морги, поле Пасіка, поле Терни (с. Миляновичі), сінокіс Багно, сінокіс Вила, частина села Воля, поле Клин, поле Криниця, поле Курган, поле Оренда, річка Плиска, поле Річ (с. Комарів);
2) мікротопоніми, утворені від загальних назв з похідною основою, наприклад: п. Березина, п. Глиниська, ур. Замчище, к. Осередок, п. Переділи, п. Піщинка, п. Став, п. Ступиська (с. Овлочин), поле Тополина (с. Соловичі), ліс Грабина, ліс, поле Дубина (с. Дуліби), поле Ліски, поле Новина, (с. Торговище), ліс Бересток, ліс Берьозки (с. Перевали), поле, урочище Берестина, поле Ліски, поле Замчисько, частина села Селище (с. Миляновичі), поле Гряда, поле Двірець, поле Полоски, ліс Деревища (с. Комарів);
б) мікротопоніми, утворені шляхом метонімії.
Серед досліджуваного матеріалу крім зовнішньої (апелятив > онім), засвідчена і внутрішня (онім < онім) омонімія. Зовнішня омонімія виникає внаслідок семантичної топонімізації апелятивів, зокрема, географічних термінів: багна > Багна, мочар > Мочар. Внутрішня омонімія спостерігається в основному при трансоонімізації, транстопонімізації і трансгідронімації. Як правило, це назви суміжних об'єктів, один з яких виник в результаті топонімної метонімії, наприклад: п. Ясенівець < потік Ясенівець, л. Сухолісниця < річка Сухолісниця (с. Овлочин), озеро Велимче < урочище Велимче, міст Горохів міст < поле Горохів міст, (с. Соловичі), ліс Дубина < поле Дубина (с. Дуліби), поле Озерце < озеро Озерце (с. Торговище), частина села Перевали < село Перевали (с. Перевали);
??? Поле Дольське (с. Торговище)
??? Поле Дольське (с. Перевали)
в) мікротопоніми, утворені від антропонімів на означення роду
Ця група є однією з найменших серед лексико-семантичного способу творення мікротопонімів, проте специфічною, оскільки лише у цьому випадку доводиться говорити про перерозподіл між класами пропріальної лексики (перехід власної назви у власну). В межах цієї групи можемо говорити про такі підгрупи:
1) відродові назви, мотивовані християнськими іменами: к. Касяни < назва роду Касяни, (с. Овлочин), поле Хома (с. Торговище);
2) відродові назви, мотивовані слов’янськими особовими назвами: п. Дерешняки < назва роду Дерешняки, п. Домоглини < назва роду Домоглини, п. Шестірки < назва роду Шестірки (с. Овлочин), поле Голомази < назва роду Голомази, сінокіс Котовичі < назва роду Котовичі, сінокіс Лучиці < назва роду Лучиці, (с. Соловичі), частина села Двірняки < назва роду Двірняки (с. Комарів).
Морфологічний спосіб творення
Власні, як і загальні назви, утворилися за допомогою топонімотвірних афіксів від відповідних твірних основ. Найпродуктивнішими у слов’янських мовах є суфіксальні деривати, менш продуктивними є префіксальні, а ще менше – конфіксальні назви.
Префіксальні назви у мікротопонімії віддавна привертали увагу відомих ономастів. Уперше монографічне дослідження назв поселень типу Підгора, Заліс у слов'янській топоніміці здійснив польський ономаст М. Карась. Він зазначав, що топоніми такого типу утворилися із колишніх прийменникових конструкцій унаслідок поєднання префіксів за-, під-, над- та ін. з іменниками у називному відмінку однини та множини.
У працях українських ономастів, присвячених дослідженню цього типу топонімів, не підтримується висловлена М. Карасем думка. Так, професор Ю. Карпенко вважав, що у назвах Підгора, Заліс та ін. немає чисто префіксального словотворення, адже топоніми цього виду виникають із лексикалізації продуктивних у слов'янській топонімії прийменникових конструкцій, а не шляхом приєднання префікса до непохідної основи [4, 92-102]. І. Ковалик вважав, що форма називного відмінка іменників у цих назвах є секундарною, а самі ці назви утворилися внаслідок лексикалізації колишніх конструкцій типу За гаєм, Під лісом. Хоча "розмежувати непрефіксальну й префіксальну моделі всередині назв типу Підгора, Заліс доволі складно. В усякому випадку, чим довше існує топонім, тим більше у нього шансів перейти зі старої моделі в нову" [4, 95].
Семантика багатьох префіксів, як зазначає Н. Подольська, вказує на просторове розташування об'єкта відносно інших об'єктів [6, 31]. Префіксальні назви у мікротопонімії с. Овлочин представлені слабо. Серед мікротопонімів префіксального типу виділяємо мікротопоніми, що складаються з префікса прийменникового походження і загальної назви, наприклад: п. Заброди, п. Задуби, к. Зацерква, п. Підліски.
Префіксальні деривати на досліджуваній території становлять 11%. Серед них виділяємо виявлені у наших матеріалах такі моделі:
1) префікс за- вказує на місце, що знаходиться по іншу сторону від об’єкта, названого в основі топоніма. Префікс за- найчастіше додавався до слів загальновживаної лексики, рідше – до вже існуючої топонімічної назви. Мікротопоніми з цим суфіксом утворюються за такими моделями:
• префікс за- + іменна основа з флексією Н. в. однини жіночого роду, наприклад: куток Зацерква.(с. Овлочин), частина села Застружка (с. Відути)
• префікс за- + іменна основа з флексією Н. в. однини чоловічого роду, наприклад: поле Заборок.(с. Соловичі)
• префікс за- + іменна основа з флексією Н. в. однини середнього роду, наприклад: поле Засаддя.(с. Овлочин), поле Заберестя, поле Зазапустя (с. Дуліби), болото Зарів’є (с. Торговище), поле Загліб’є, сінокіс Зарів’є, поле Застав’є (с. Комарів)
• префікс за- + іменна основа з флексією Н. в. множини, наприклад: поле Заброди; поле Задуби.(с. Овлочин), частина села Залози (с. Відути).
Деривати з префіксом за- найчастіше іменують пасовища та поля, рідше – інші географічні об’єкти.
2) префікс під- , як зазначає Н. Подольська, вказує на місце розташоване поблизу, біля чого-небудь, інколи – біля підніжжя [6, 63]. Серед зібраних нами мікротопонімів спостерігаються такі моделі творення:
• префікс під- + іменна основа з флексією Н. в. множини, наприклад: поле, частина лісу Підліски (с. Овлочин)
• префікс під– + іменна основа з флексією Н. в. однини середнього роду, наприклад: поле Підставоччє (с. Кустичі, с. Торговище), поле Підболіття, поле Підозір’я (с. Перевали), сінокіс Підболоття (с. Миляновичі), поле Піддуб’є (с. Комарів)
• префікс під– + іменна основа з флексією Н. в. однини жіночого роду, наприклад: сінокіс Підрічка (с. Комарів)
• префікс під– + іменна основа з флексією Н. в. однини чоловічого роду, наприклад: поле Підлещик (с. Комарів)
• префікс під– + прикметникова основа з флексією Н. в. однини середнього роду, наприклад: поле Підвузьке (с. Комарів)
Одиничними прикладами ілюструються назви з префіксами межи-, о-. Наприклад: сінокіс Межиболоття, поле Оминок (с. Комарів).
Назви типу Підрічка, Заріка внесені у топонімних словниках у невеликій кількості. Автори по-різному підходять до пояснення цих назв [1, 50, 71 ].
Ми дотримуємось тієї думки топонімістів, що розглянуті оніми починають розуміти не так, як вони виникли насправді. В них засобом творення носії мови вважають уже префікс. Показником цього здвигу є нове відмінювання топонімів (вони відмінюються в усіх відмінках як звичайні іменники) і, головне, поява нових топонімів за цією моделлю вже без попереднього прийменникового сполучування» [4, 62].
Префіксальний тип деривацій в українській мікротопонімії не належить до продуктивних, у досліджуваному реґіоні він представлений невеликою кількістю утворень (11%).
Основну групу мікротопонімів, утворених морфологічним способом, становлять суфіксальні деривати (26%). Серед усіх мікротопонімів використовуються номени з наступними суфіксами:
1) суфікс -(щ)ин-а виражає приналежність, додавався передусім до антропонімів у формі прикметника, а також до іменника. Деривати з цим суфіксом утворюються за такими моделями:
• іменна основа + суфікс -(щ)ин-а + закінчення жіночого роду однини в Н. в. до цієї групи належать топоніми, що вказують на приналежність території сусідньому селу або на розміщення біля нього, наприклад: с. Гайківщина < с. Гайки, ліс, поле Перевальщина < с. Перевали, ліс Туричанщина < с. Туричани (с. Овлочин)
• антропонімна основа + суфікс –ин– + закінчення середнього роду однини в Н. в., наприклад: поле Ляшуччине (с. Дуліби);
• антропонімна основа + суфікс -ин- + закінчення жіночого роду однини в Н. в. при цьому тут відбуваються акомодаційно-асимілятивні зміни приголосних: Гончарівський + ин-а → Гончарівськ||ч ина → Гончарів [с′ ч] ина → Гончарів [ш ч] ина → п. Гончарівщина. Аналогічно виникли: п. Баранівщина (< Баранівський), с. Ветківщина (< Ветківський), п. Липівщина (< Липівський) (с. Овлочин), сінокіс Борсуччина (< Борсук), поле Марківщина (с. Комарів)
• антропонімна основа + суфікс –ин– + закінчення жіночого роду однини в Н. в., наприклад: поле Рокослина (с. Кустичі)
2) суфікс – івк– вказує на приналежність об’єкта певній особі чи відношення особи до певного об’єкта. Мікротопоніми з цим суфіксом утворюються за моделями:
• іменна основа + суфікс –івк–(-овк-) + закінчення жіночого роду однини в Н. в., наприклад: поле Попівка (с. Соловичі), поле Бідасовка (с. Дуліби)
• антропонімна основа + суфікс -івк- + закінчення жіночого роду однини в Н. в., наприклад: п. Ясені(и)вка (< Ясен) (с. Овлочин), хутір Яні(и)вка (с. Перевали), частина села Пугачівка (с. Відути)
3) суфікс –ійськ–(–івськ–) вказує на присвійно-відносні зв’язки між іменованим об’єктом та конкретною особою. Мікротопонімам з таким суфіксом притаманна така модель творення:
• антропонімна основа + суфікс –ійськ–(–івськ–)+ закінчення середнього роду однини в Н. в., наприклад: поле Сергіївське (с. Соловичі),
• іменна основа + суфікс –ійськ–(–івськ–)+ закінчення середнього роду однини в Н. в., наприклад: поле Бойківське (с. Соловичі), поле Бобрівське (с. Кустичі), поле Попівське (с. Торговище), поле Ксьондзівське (с. Перевали)
4) суфікс -их-
антропонімна основа + суфікс -их- + закінчення жіночого роду однини в Н. в., наприклад: п. Хомиха (с. Овлочин), поле Ковалиха (с. Кустичі).
5) суфікс –ов– також вказує на приналежність певного об’єкта конкретній особі. Мікротопоніми з цим суфіксом утворюються за такою моделлю:
• антропонімна основа + суфікс -ов- + закінчення середнього роду однини в Н. в., наприклад: п. Ткачукове (с. Овлочин), поле Антонюкове, поле Білокове, поле Боброве, поле Ганджове, поле Голубчукове, поле Жижкове, поле Капустове, поле Клікове, поле Маркове, поле Мельникове, поле Мирчукове, поле Молоткове, поле Овчарукове, поле Пальове, поле Савкове, поле Троцьове, поле Футалове, поле Чап’юкове (с. Соловичі), поле Ковальове, поле Чайкове, поле, сінокіс Шудрове (с. Кустичі), поле Ляхове, поле Прокоп’юкове, поле Сакидонове, поле Шевчукові (с. Перевали)
6) суфікс –ськ– (–цьк–) вказує на приналежність іменованого об’єкта до певного населеного пункту чи особі за етнічною приналежністю. Деривати з цим суфіксом утворюються за наступною моделлю:
• іменна основа + суфікс – ськ– (–цьк–) + закінчення середнього роду однини в Н. в., наприклад: озеро Кустицьке (с. Кустичі), поле Кустицьке, поле Мировицьке (с. Дуліби, с. Перевали), поле Терновисько (с. Миляновичі)
7) суфікс –иц– вказує на відносні зв’язки. Деривати з такою функцією афікса утворюються за такою моделлю:
• іменна основа + суфікс –иц– + закінчення жіночого роду однини в Н. в., наприклад: поле Кутниця (с. Дуліби), поле Купальниця (с. Миляновичі), поле Кривиця (с. Відути), сінокіс Дихавиця, поле Камінниця (с. Комарів).
У згаданих вище мікротопонімах спостерігається родова невідповідність. Так, більшість назв жіночого роду називають об’єкти, які є іменниками чоловічого або середнього роду. Це пов’язане з тим, що поля колись називали нивками, ліси – посадками або просто лісистою територією, наприклад: ліс Туричанщина (територія, яка знаходиться в напрямку села Туричани).
Зважаючи на думки науковців, до морфологічного способу деривації ми схильні відносити й назви, що виражають посесивність за допомогою форми родового відмінка [2, 22]: поле Катерини (с. Кустичі), поле Базилюка, поле Гороцюка, поле Йосипа, поле Лебедя, поре Мар’яни, поле Охвата (с. Дуліби), ліс Подлєвського (с. Перевали)
Складені мікротопоніми
Cкладені мікротопоніми становлять 11% від зібраного мікротопонімікону. Серед них доцільно виділити:
1. Мікротопоніми, першою частиною яких є прикметник, що:
а) містить суфікс:
суфікс суф. –ськ– (–цьк–) вказує на присвійно-відносний зв’язок об’єкта з відповідною особою, групою осіб чи населеним пунктом. Вони утворюються за моделями:
• іменна основа + суф. –ськ– (–цьк–) + закінчення Н. в. однини середнього роду + іменник, який позначає родове поняття. Наприклад: Панське терновисько (с. Миляновичі).
• іменна основа + суф. –ськ– (–цьк–) + закінчення Н. в. однини жіночого роду + іменник, який позначає родове поняття. Наприклад: поле, сінокіс Ставецька дорога (с. Овлочин).
суфікс –н– + прикметниковий суфікс, який притаманний утвореним від іменників прикметникам. Моделі творення такі:
• іменна основа + суф. –н– + закінчення Н. в. однини жіночого роду + іменник, який позначає родове поняття: частина села Тракторна бригада (с. Дуліби).
суфікс –ов– вказує на релятивні, рідше – релятивно-посесивні зв'язки. Він є найпродуктивнішим в утвореннях цього типу. Мікротопоніми з суфіксом –ов– утворюються за формулами:
• антропонімна основа + суф. –ов– + закінчення Н. в. однини жіночого роду + іменник, який позначає родове поняття, наприклад: поле Остапова гора (с. Соловичі), Дубина Шевчукова (с. Перевали), поле Петрова долина (с. Миляновичі)
• іменна основа + суф. –ов– + закінчення Н. в. однини жіночого роду + іменник, який позначає родове поняття, наприклад: поле Калинова лоза (с. Миляновичі)
• іменна основа + суф. –ов– + закінчення Н. в. однини чоловічого роду + іменник, який позначає родове поняття, наприклад: поле Занов хутор, поле, сінокіс Йовиков ліс (с. Миляновичі).
• іменна основа + суф. –ов– + закінчення Н. в. однини середнього роду + іменник, який позначає родове поняття, наприклад: сінокіс Боцьонове гніздо (с. Соловичі).
• антропонімна основа + суф. –ов– + закінчення Н. в. однини середнього роду + іменник, який позначає родове поняття, наприклад: поле Дричикове поле, поле Терукове поле, поле Чеснюкове поле (с. Миляновичі).
• іменна основа + суф. –ов– + закінчення Н. в. множини + іменник, який позначає родове поняття, наприклад: урочище Дідові лози (с. Овлочин).
суфікс –ин– вказує на відношення певного об’єкта до конкретної особи. Модель творення така:
• іменна основа + суф. –ин– + закінчення Н. в. однини чоловічого роду + іменник, який позначає родове поняття, наприклад: поле Петришин хутор (с. Миляновичі).
б) не містить жодного суфікса. Моделі творення мікротопонімів такі:
• прикметник чоловічого роду однини в Н. в. + іменник, який позначає родове поняття, наприклад: поле Білий груд, поле Критий тік (с. Миляновичі), поле Зведений лужок (с. Відути)
• прикметник жіночого роду однини в Н. в. + іменник, який позначає родове поняття, наприклад: узлісся Щербата хвоїна (с. Овлочин), сінокіс Лиса гора (с. Дуліби).
• прикметник середнього роду однини в Н. в. + іменник, який позначає родове поняття, наприклад: болото, сінокіс Криваве болото (с. Овлочин), озеро Трасуще болото (с. Перевали), болото Полоне болото (с. Миляновичі).
• прикметник середнього роду множини в Н. в. + іменник, який позначає родове поняття, наприклад: поле Великі поля (с. Торговище), ліс Чорні води (с. Перевали), поле Широкі поля (с. Миляновичі), поле Олеські поля (с. Комарів).
Прийменникові конструкції
Прийменникові конструкції становлять 11% від зібраного матеріалу. Характерною ознакою мікротопонімів різних територій України є значний відсоток у них прийменникових конструкцій [2, 20]. Назви цього типу, їх ще називають назвами-орієнтирами, вказують на локалізацію «безіменних» об'єктів стосовно примітних і загальновідомих на певній території об'єктів. Номінація цих «безіменних» об'єктів у значній мірі залежить від врахування чи неврахування місця знаходження номінатора. При врахуванні місця знаходження номінатора у структурі прийменникових конструкцій використовуються прийменники за, під, перед, від, а при не врахуванні місця знаходження номінатора, використовуються прийменники на, в, між:, при та ін. Розглянемо кожну з названих груп прийменників.
Мікротопоніми з прийменником за. Названий прийменник вказує, що іменований об'єкт знаходиться стосовно номінатора за іншим, примітним об’єктом. Моделі творення такі:
• прийменник за + антропонім жіночого роду однини у О. в., наприклад: поле За Митрофанихою, поле За Панасючкою, поле За Шудрою (с. Соловичі), поле За Людмилою, поле За Настьою (с. Торговище)
• прийменник за + іменник жіночого роду однини у О. в., наприклад: поле За Сєткою (с. Овлочин), поле За вільхою (с. Відути)
• прийменник за + іменник чоловічого роду однини у О. в., наприклад: поле За колгоспом (с. Овлочин).
• прийменник за + антропонім чоловічого роду однини у О. в., наприклад: поле За Кащуком, поле За Платоном (с. Кустичі), поле За Хомою (с. Торговище)
• прийменник за + іменник у О. в. множини, наприклад: поле За Армянами (с. Соловичі)
Мікротопоніми з прийменником коло (біля). Названий прийменник вказує, що іменований об'єкт знаходиться недалеко від об'єкта-орієнтира. Моделі творення такі:
• прийменник коло + іменник чоловічого роду однини у Р. в., наприклад: поле Біля екскаватора, Біля сімофора (с. Соловичі).
• прийменник коло + анторопонім чоловічого роду однини у Р. в., наприклад: поле Коло Дуня (с. Соловичі)
• прийменник коло (біля) + іменник жіночого роду однини у Р. в., наприклад: поле Біля грушки (с. Овлочин), поле Коло криниці (с. Комарів).
• прийменник біля + іменник у Р. в. множини, наприклад: поле Біля кошари (с. Соловичі).
Коли не враховується місце локалізації номінатора, то при номінації найчастіше використовуються прийменники на і в. Вони виражають подібну семантику – номінативний об'єкт знаходиться на території або в межах просторового охоплення об'єкта-орієнтира [2, 21].
Мікротопонімам з прийменником на притаманні такі моделі творення:
• прийменник на + іменник жіночого роду однини у М. в., наприклад: поле На Горі (с. Овлочин).
• прийменник на + іменник у М. в. множини, наприклад: поле На пагурках (с. Комарів).
З прийменником в(у) деривати утворюються за наступною моделлю:
• прийменник в(у)+ іменник у М. в. множини, наприклад: поле В топольках (с. Овлочин).
Мікротопоніми з прийменником під. Прийменник під вказує на місце, розташоване поблизу, біля будь-чого, інколи – біля підніжжя. Модель творення така:
• прийменник під + іменник у Н. в. однини, наприклад: поле Під Ситень (с. Торговище).
З прийменником до деривати утворюються за таким зразком:
• прийменник до+ іменник жіночого роду однини у Р. в., наприклад: поле До стежки (с. Комарів).
Отже, проаналізувавши способи деривації мікротопонімів Турійського району, можна ствердити, що найпродуктивнішим є лексико-семантичний спосіб творення, а серед морфологічних – суфіксальний.
Виходячи зі сказаного вище, можна зробити загальний висновок про те, що процес формування мікротопонімії досліджуваного регіону загалом не виходить поза межі тих топонімічних закономірностей, які склалися протягом століть на терені України і всієї Слов'янщини. Мікротопонімія вбирає в себе і відбиває тільки те, що найбільше відповідає природно-географічним умовам місцевості, історичним особливостям та економічному укладу реґіону.
|