Турійщина... Вслухайтеся у назви її сіл і селищ, річок, озер, урочищ, і ви вчуєте в них подих історії, мужню і поетичну душу народу. Проносилися над цим краєм суворі вітри історії, лишаючи в живій пам'яті поколінь карби про події сивої давнини, про дужі слов'янські племена, які населяли цю землю. Були вони землеробами, ремісниками, будівничими, а в годину небезпеки – мужніми воїнами. Про це зустрічаємо згадки у перлині давньої літератури – «Повісті временних літ», у Галицько-Волинському літописі та інших давніх джерелах.
Сьогодні ця територія все частіше стає об’єктом наукових досліджень різних галузей науки. Так, географічну термінологію області в цілому досліджувала О.К.Данилюк, вивченню ойконімів В.П.Шульгач присвятив працю «Ойконімія Волині. Етимологічний словник-довідник», що став першим системним дослідженням ойконімії Волинської області. Надзвичайно цінною є робота Г.Л.Аркушина, який видав «Словник мікротопонімів і мікрогідронімів».
Об’єктом сьогоднішнього дослідження ми обрали відонімні мікротопоніми Турійського району.
Відонімними називаємо мікротопоніми, походження яких слід пов'язувати з іншими класами власних назв. Такі утворення становлять 21% від загальної кількості дослідженого мікротопонімікону. Вагомим засобом творення мікротопонімів Турійщини служили власні назви, передусім відантропонімні і відтопонімні. У ряді випадків наявні в мові імена, прізвища та прізвиська людей, назви населених пунктів, власні назви менших географічних об'єктів, у тому числі й гідрооб'єктів, переживали процес трансонімізації чи, точніше, вторинної номінації. У залежності від онімної основи мікротопоніми поділяємо на 2 основні підгрупи.
Відантропонімні утворення
Відантропонімні українські утворення вже були предметом досліджень ономастів Д. Бучка, М. Демчук, М. Дуйчака, М. Худаша, і трохи не кожен із них указував на труднощі, які виникають при потребі розрізнити антропонімні та відапелятивні утворення.
Усього на досліджуваній території нами виявлено 1697 мікротопонімів, з яких 308 одиниць є відантропонімного походження. Цей факт свідчить про те, що назви цього типу є досить продуктивними у названому регіоні.
У мікротопонімах Турійського району відантропонімні назви репрезентуються досить повно, тому що існування багатьох урочищ, лісів, полів в регіоні тісно пов'язане з діяльністю певних осіб, які були або тепер є власниками конкретних об'єктів, або ж ця територія була і є місцем їх проживання тощо. Антропонімний матеріал виступає практично в усьому спектрі аналізованих назв.
Базовими одиницями, від яких утворювалися відантропонімні мікротопоніми цього розряду на досліджуваній території, є імена, прізвища та прізвиська людей, а також апелятивні означення особи та означення особи за етнічною приналежністю. У нашому словнику дана група складає приблизно 85% від усіх відонімних назв.
Мікротопоніми Турійщини цього розряду ділимо на 5 підгруп:
а) мікротопоніми, в основі яких лежить християнське ім’я;
б) мікротопоніми, в основі яких лежать слов’янські імена або пізніші прізвиська;
в) мікротопоніми, утворені від родових назв;
г) мікротопоніми, в основу яких лягли апелятивні означення особи;
ґ) мікротопоніми, в основу яких лягли означення особи за етнічною приналежністю.
Серед місцевих назв, утворених від онімів, перше місце посідають присвійно-прикметникові назви, які вказують, кому саме належала, чиєю власністю була певна місцевість, хто на ній проживав чи господарював.
а). Мікротопоніми, в основі яких лежить християнське ім’я.
Номени цієї групи становлять 37% дослідженого мікротопонімікону. Культурно-історичний аналіз відпропріальних мікротопонімів показує, що серед власних імен людей, відображених у мікротопонімах Турійського району Волинської області, чільне місце належить іменам християнського календаря. Здебільшого вони побутують як у повній офіційній формі, так і в усіченій чи усічено-суфіксальній, а також демінутивній формах.
Мікротопоніми з християнськими іменами в основах у повній формі: п. Абрамовець (<Абрам) [Рад.], п. Абрамовка (<Абрам) [Таг.], п. Адамівка (<Адам) [Лук.], ч.с. Адамівка (<Адам) [Осьм.], п. Арсенівське (<Арсен) [Зад.], оз. Венедіктово (<Венедикт) [Оз.], ч.с. Вікторівка (<Віктор) [Лов.], ур. Вікторове (<Віктор) [Сол.], вул. Власівщина (<Влас) [Осьм.], ч.л. Володимирка (<Володимир) [Свин.], х. Гарасим (<Гарасим) [Зад.], п. Григорове (<Григір) [Таг.], п. Данилíвське (<Данило) [Чорн.], оз. Данилово (<Данило) [Оз.], сін. Дорохівка (<Дорош) [Турія], ліс Зигмунтівка (<Зигмунд) [Тул.], ч.с. Ігнатув (<Ігнат) [Куп.], п. Йосипа (<Йосип) [Дул.], луг Калеників луг (<Каленик) [Турія], п. Лукове (<Лука) [Клев.], ур. Луцін склад (<Лука) [Дул.], ур. Максимове (<Максим) [Дожв.], п. Марківщина (<Марко) [Ком.], п. Маркове (<Марко) [Сол.], ліс Маркув (<Марко) [Осьм.], ч.с. Миколаївська (<Микола) [Сел.], ліс Миколая (<Миколай) [Дул.], вул. Михайлувка (<Михайло) [Осьм.], ст. Мусійова ковбань (<Мусій) [Яг.], ч.с. Несторове болото (<Нестор) [Клев.], х. Нечипоровий (<Ничипір) [Гор.], сін. Омеляниха (<Омелян) [Лук.], ст. Омелянова сажовка (<Омелян) [Яг.], п. Остапова гора (<Остап) [Сол.], п. Біля Петра (<Петро) [Вол.], ч.л. Павлове (<Павло) [Рев.], дол. Панасів кут (<Панас) [Рев.], сін. Панасівська долина (<Панас) [Турія], ч.с. Панасове (<Панас) [Ставки], п. Петрова долина (<Петро) [Мил.], ч.с. Петровці (<Петро) [Сел.], ліс Романиха (<Роман) [Раст.], ч.с. Романівка (<Роман) [Ох.], п. Сакидонове (<Сакидон) [Перевал.], сін. Самійлове (<Самійло) [Зам.], вул. Сахарівська (<Захар) [Ох.], п., сін. Сахарове (<Захар) [Гар.], ч.с. Сахарщина (<Захар) [Турія], п. Сергіївське (<Сергій) [Сол.], п. Сизонівка (<Сезон) [Чорн.], п. Степаниха (<Степан) [Дул.], п. Тарасове подвір’я (<Тарас) [Рев.], п. Тихонове (<Тихін) [Таг.], ч.с. Хаїмив млин (<Хаїм) [Клев.], ч.с Халимоновка (<Филимон) [Куп., Н.Дв.], п. Хома (<Хома) [Торг.], п. Юхимівка (<Юхим) [Сел.].
Мікротопоніми з християнськими іменами в основах у скороченій або ускладненій формах
В основах частини відантропонімних мікротопонімів вживаються християнські імена у скороченій або ж у повній, ускладненій демінутивними суфіксами, формах, наприклад: вул. Аліксандрувка (<Ліксандр <Олександр) [Осьм.], п. Антонюкове (<Антонюк <Антон) [Сол.], п. Базилюка (<Базіл <Василь) [Дул.], сін. Безиїв (<Безьо <Василь) [Осьм.], ч.л. Васильки (<Василько <Василь) [Таг.], п. Василькове поле (<Василько <Василь) [Зам.], п. Васютове (<Васюта<Василь) [Перевал.], ур. Вася (<Вася <Василь) [Сом.], ч.с. Володікова (<Володя <Володимир) [Ставки], п. Грицьове (<Гриць <Григорій) [Оса], бол. Грицьове (<Гриць <Григорій) [Сол.], ліс Іванків (<Іванко <Іван) [Мокр.], ліс Йовиков (<Йовик <Йов) [Мил.], ч.с. Коло Луці (<Луць <Лука) [Оса], гр. Ленартова гора (<Ленарт <Леонардо) [Моч.], х. Ліксандрівка (<Ліксандр <Олександр) [Н.Дв.], п. Максине (<Макс <Максим) [Гор.], гр. Мацькова гора (<Мацько <Матвій) [Ох.], ліс Мелешкове (<Мелешко <Мелетій) [Кл.], п. Мирчукове (<Мирко <Мирон) [Сол.], вул. Мірончикова (<Мирончик <Мирон) [Ох.], ліс Михалево (<Михаль<Михайло) [Оса], ліс Михалів (<Михаль <Михайло) [Свин.], ур. Михалів (<Михаль<Михайло) [Чорн.], х. Міхалове поле (<Михаль <Михайло) [Мокр.], ч.л. Мішина хатинка (<Міша <Михайло) [Мак.], ч.р. Окунорове (<Никанор) [Гор.], п. Паульове (<Пауль <Павло) [Сол.], х. Петришин (<Петрусь <Петро) [Мил.], гай Петрушова березина (<Петруша<Петро) [Чорн.], п. Прокоп’юкове (<Прокоп’юк <Прокіп) [Перевал.], п. Савкове (<Савка <Сава) [Сол.], садж. Семкова саджавка (<Семко <Семен) [Дул.], кр. Степкова криниця (<Степко <Степан) [Зад.], ур. Сянькове (<Санько <Олександр) [Рев.], пас. Тишківське (<Тишко <Тихін) [Туп.], бол., сін. Шурка (<Шура <Олександр) [Лук.], х. Янивка (<Ян = Іван) [Перевал.], ч.с. Янівка (<Ян = Іван) [Ох.], ур. Яськова нивка (<Ясько <Яків або Ян=Іван) [Свин.].
Рідше використовувалися для творення мікротопонімів Турійщини жіночі імена. Варто зазначити, що серед них також переважають імена православного календаря. Наприклад: ур. Варчина стежка (<Варка<Варвара) [Сел.], ч.л. Василинчине (<Василинка<Василина) [Сол.], п. Ганджове (<Гандзя <Гання) [Сол.], ур. Ганнина стежка (<Ганна) [Зад.], ур. Зосин (<Зося <Софія) [Сол.], п. Зосіне (<Зося<Софія) [Сол.], п. За Людмилою (<Людмила) [Торг.], п. Маньчине (<Манька<Марія) [Рев.], дол. Мартошина долина (<Марта) [Мак.], вул. Мирослава (<Мирослава) [Моч.], ч.с. Коло Насті (<Анастасія) [Оса], х. Настів хутір (<Анастасія) [Торг.], п. За Настьою (<Анастасія) [Торг.], п. Ольчине (<Олька<Ольга) [Сол.], ч.с. Савета (<Світлана) [Турія], п. Улянувка (<Уляна) [Осьм.], ч.л. Харитинка (<Харитина) [Моч.].
Жіночі імена для творення мікротопонімів майже не використовувались. Це спричинене тим, що у нас з давніх-давен чоловік був головою сім'ї. Він – годувальник, старійшина роду. Жінка ж була лише другою особою у родині. Та все ж за певних обставин жіночі імена також могли ставати базовими. Це траплялося тоді, коли на жінку переходили обов'язки глави сім'ї, або ж коли жінка чимось особливим виділялася в родині.
б). Мікротопоніми, в основі яких лежать слов’янські імена або пізніші прізвиська
У нашому словнику фіксується чимала кількість мікротопонімів, побудованих на слов’янських іменах або пізніших прізвищах та прізвиськах (33%), що свідчить про тісний зв'язок людей із землею. Серед номенів цієї групи переважають прості утворення, серед яких домінують топоніми, репрезентовані субстантивованими прикметниками. Наприклад: ч.с. Барвіновка (<Барвін) [Клев.], оз. Батинське (<Батин) [Зад.], сін., х. Берестова (<Берест) [Чорн.], ур. Бизиюв (<Би [е] зий) [Н.Дв.], п. Білокове (<Білок) [Сол.], п. Боброве (<Бобер) [Сол.], п. Бойківське (<Бойко) [Сол.], гр. Бомков (<Бомко) [Н.Дв.], п. Бомков (<Бомко) [Осьм.], оз. Бриньове (<Бринь) [Яг.], ліс Верхопільщина (<Верхопільський) [Осьм.], п. Волянське (<Воля) [Вол.], сін. Гелендове (<Геленд) [Сел.], ч.л. Гембикове (<Гембик) [Перевал.], п. Гецове (<Гец) [Осьм.], х. Голубівський хутір (<Голуб) [Тул.], п. Голубчукове (<Голубчук) [Сол.], гр. Голубова гора (<Голуб) [Дожв.], дол. Голубова долина (<Голуб) [Моч.], бол. Гончарівщина (<Гончарук) [Ставки], бол. Гуротькув (<Горотько) [Осьм.], дол. Гуцьова (<Гуць) [Чорн.], ч.л. Дачнікове (<Дачнік) [Зам.], п. Дричикове (<Дричик) [Мил.], п. Єшемовка (<Єшем) [Сел.], ч.с. Жарнавський куток (<Жарнавський) [Торг.], ур. Жданов (<Ждан) [Тул.], п. Жежкове (<Жежко) [Сол.], ур. Жежкова поляна (<Жежко) [Тур.], ліс Жешкове (<Жешко) [Рев.], бол. Жукове (<Жук) [Гайк.], бол. Жукове поле (<Жук) [Зам.], х. Занов (<Зан) [Мил.], вул. Заяча (<Заєць) [Н.Дв.], п. Зміїв (<Змій) [Мак.], ліс Зміїв (<Змій) [Свин.], ур. Зміїв (<Змій) [Чорн.], оз. Кабзинське (<Кабзин) [Тур.], сад Капустине (<Капуста) [Таг.], п. Капустове (<Капуста) [Сол.], п. Карашево (<Карась) [Мокр.], п. Клікове (<Клік) [Сол.], п. Ковалівка (<Коваль) [Тур.], п. Ковальове (<Коваль) [Куст.], ур. Козакова нива (<Козак) [Турія], бол. Копитово (<Копито) [Гайк.], ч.с. Космонавтівська дорога (<Космонавт) [Н.Дв.], сін. Котове (<Кіт) [Зам.], ліс Кошляковий (<Кошляк) [Сол.], ур. Кравецька долина (<Кравець) [Н.Дв.], п. Крупасове (<Крупас) [Таг.], вул. Лахманова (<Лахман) [Дул.], ліс Лебедівська дубина (<Лебідь) [Ох.], ч.с. Лебідьове (<Лебідь) [Перевал.], п. Лежахів (<Лежах) [Моч.], ч.с. Біля Лока (<Лок) [Турія], ур. Лужкове (<Лужко) [Тул.], вул. Люльникова (<Люльник) [Ох.], п. Маківське (<Мак) [Мокр.], п. Макове (<Мак) [Літ.], ч.л. Маршалківка (<Маршал) [Рев.], п. Мельникова гора (<Мельник) [Кл.], п. Мельникове (<Мельник) [Сол.], ч.л. Метеликове (<Метелик) [Таг.], п. Молоткове (<Молоток) [Сол.], п. Морозове (<Мороз) [Зам.], п. Овчарукове (<Овчарук) [Сол.], п. Омаков (<Омак) [Лук.], п. Осове (<Оса) [Перевал.], п. Персонове (<Персон) [Гайк.], ліс Персонове (<Персон) [Дул.], ліс Подлєвського (<Подлєвський) [Перевал.], п. Почугасівське (<Почугас) [Зам.], ч.с. Пугачівка (<Пугач) [Від.], вул. Пунчикова (<Пунчик) [Ох.], ур. Ракова нива (<Рак) [Рад.], п. Ратичове (<Ратич) [Таг.], ч.л. Рачинський (<Рак) [Чорн.], ур. Сливкове (<Сливка) [Тур.], дор. Синявська (<Синявський), ліс Синявський (<Синявський) [Осьм.], ур. Ситникова лінія (<Ситник) [Моч.], х. Сичівський (<Сич) [Тур.], п. Соболевські (<Соболь) [Сел.], п. Стакорська гора (<Стакор) [Мил.], сін. Стрельченкове (<Стрельченко) [Сел.], п. Терукове (<Терук) [Мил.], п. Троцьове (<Троць) [Сол.], п. Футалове (<Футало) [Сол.], сін. Хавронова долина (<Хаврон) [Осьм.], сін. Хильова (<Хильо) [Оса], п. Цибулькове (<Цибулька) [Таг.], ч.с. Ціцюришин двір (<Ціцюр) [Оса], садж. Цуприянова саджавка (<Цуприян) [Рев.], п. Чайкове (<Чайка) [Куст.], ч.л. Чайковське (<Чайка) [Сол.], п. Чап’юкове (<Чап’юк) [Сол.], ч.л. Чейчиво (<Чайка) [Мокр.], бол. Черникове (<Черник) [Зад.], п. Чеснюкове (<Чеснюк) [Мил.], ур. Чижевського (<Чижевський) [Сол.], ур. Чоботиха (<Чобіт) [Об.], бол. Чортове болото (<Чорт) [Клев.], п. Шевчукове (<Шевчук) [Перевал.], п. Шидлув (<Шило) [Н.Дв.], ст. Шмідов (<Шмід) [Гар.], ч.с. Шпакове (<Шпак) [Ставки], п., сін. Шудрове (<Шудра) [Куст.], п. Шулякова гора (<Шуляк) [Таг.], садж. Щуриківська (<Щурик) [Ставки].
Аналізуючи мікротопоніми Турійщини, утворені від імен, пізніших прізвищ та прізвиськ, констатуємо той факт, що більшість їх є слов’янськими (здебільшого українськими) утвореннями.
в). Мікротопоніми, утворені від родових назв
Багато відпрізвищевих та відпрізвиськових мікротопонімів Турійщини виступають у формах множини. Прізвище (або прізвисько) глави сім'ї, першого поселенця переходило на всіх членів роду, а згодом закріплювалось за людьми, що жили на відповідній території. А відтак місцевість, де проживали вони, називалась іменем роду (2%). Найчастіше родові іменування ставали назвами хуторів, вулиць, кутків села, рідше – полів, пасовищ. Ономаст Д.Бучко пропонує називати власні назви такого типу дериватами від родових назв [2, 15]. Наприклад: ч.л. Гідзуни (<Гідзун) [Н.Дв.], ч.с. Двірняки (<Двірняк) [Ком.], ур. Дерешняки (<Дерешняк) [Овл.], х. Жуки (<Жук) [Рад.], ур. Жуки (<Жук) [Тул.], ч.с. Касяни (<Касян) [Овл.], сін. Котовичі (<Котович) [Сол.], ліс Славичі (<Слава) [Оса], п. Щитники (<Щитник) [Лип.].
г). Мікротопоніми, в основу яких лягли апелятивні означення особи
До відантропонімних, а не до відапелятивних ми зараховуємо й назви на зразок: сін. Гетьманчуковий (Перевал.), ліс Королівський (Зам.), п. Ксьондзівське (Перевал.), ур. Ксьонзове (Торг.), ч.с. Панська гірка, садж. Панська саджалка (Тул.), сін. Панське (Осьм.), ч.л. Панське (Сол.), п. Панське поле (Зад., Зам., Н.Дв., Оса, Таг., Торг.), оз. Панське озеро (Тур.), ч.с. Панське поле (Клев., Літ.), ліс Панський (Куст., Мил., Н.Дв.), парк Панський парк (Літ.), сад Панський сад (Літ., Нов., Торг.), ур. Панський сад (Тул.), п. Попадя (Сол.), ч.с. Попів гай (Лук.), бол. Попівка (Сел.), п. Попівське (Торг.), п. Попівщина (Чорн.), сін. Попове (Сел.), бол. Попове болото (Нов.), ур. Цариха (Об.).
Засвідчені в основах цих онімів лексеми однозначно виконують в процесі комунікації функцію антропонімів. Власник поля пан мав ім'я і прізвище, але оскільки він був у селі один, то найкращим засобом його ідентифікації було не прізвище, а загальна назва пан, яка власне виконувала в цьому випадку роль оніма [4, 20].
ґ). Мікротопоніми, в основу яких лягли означення особи за етнічною приналежністю
Мікротопоніми такого типу становлять близько 8% від опрацьованого матеріалу. Причиною їх було прагнення носіїв мови спростити і уточнити уніфікацію конкретного об’єкта із сукупності йому подібних. Ефективність такого способу виокремлення базується на тому, що у межах одного населеного пункту, як правило, було не багато представників етнічних меншин. Крім полегшення уніфікації об’єкта, вживання назв за етнічною приналежністю позбавляло від труднощів вимови неукраїнських, і, особливо, неслов’янських імен та прізвищ.
До цієї підгрупи ми відносимо: ур. Гавстрійські могилки (Моч.), кл. Жидивське (Тур.), ур. Жидивське (Туп.), п. Ляхове (Перевал.), п. Ляшкове (Рад.), вул. Мадяри (Осьм.), бол. Москалеве болото, вул. Поліська (Дул.), ліс Поліський ліс (Дожв.), бол. Польське (Осьм.), ч.с. Польські могилки (Торг., Тур.), дол. Прусівська долина, х. Прусівський (Туроп.), ур. Татарська струга (Руж.), ч.с. Українське село (Куп., Н.Дв.), кл. Французькі могілки (Тур.), вул. Циганська (Сел.), ур. Циганське (Дул.), ч.с. Чеське село (Куп.), х. Чехи (Рад.), ур. Чехи (Тул.), ч.л. Чехова лінія (Свин.).
Серед аналізованих відантропонімних мікротопонімів більша частина однослівних. До однослівних шляхом звичайної універбації перейшли колишні двослівні, коли відпадала потреба у базовому компоненті [6].
Потребує уваги той факт, що на досліджуваному ареалі виявлено 7 мікротопонімів, які виражають релятивні відношення, не маючи при цьому релятивного форманта. Як показує практика, значення релятивності може виявлятися використанням родового відмінка, що наочно показують приклади: п. Гороцюка (Дул.), п. Ізка (Ком.), п. Катерини (Куст.), сін. Лебедя (Дул.), п. Мар’яни, п. Охвата (Дул.).
Відоойконімні утворення
Комплексний підхід до вивчення назв, який передбачає детальне зіставлення назв мікрооб'єктів зі всією топонімною системою реґіону, дозволяє нам встановити мотиваційні ознаки номінації того чи іншого об'єкта, оскільки вони утворюють географічне середовище і зберігають просторову прив'язку. Керуючись географічними, історичними та топонімічними фактами, ми можемо близько 4% мікротопонімікону Турійщини пояснювати як похідні від інших ойконімів, мікротопонімів та гідронімів. Наприклад: ст. Білицька яма (<с. Біличі) [Лук.], п. Бобольське (<с. Бобли) [Оса], дор. Бубольська (<с. Бобли) [Сол.], дор. Варшавська (<м. Варшава) [Оса], ч.л. Вербечаншчина (<с. Вербично) [Оса], п. Вербське (<с. Верба) [Зам.], ч.л. Вербщина (<с. Верба) [Мокр.], ч.с. Володимирський (<м. Володимир-Волинський) [Тур.], ч.л. Воронецький (<с. Ворончин) [Осьм.], ліс Вороницьке (<с. Ворончин) [Лов.], дор. Ворончиська (<с. Ворончин) [Осьм.], п., сін. Гайківщина (<с. Гайки) [Овл.], ур. Голєндри (<с. Голендри) [Чорн.], ч.с. Деребасовська (<вул. Деребасовська) [Осьм.], п. Довське (<с. Дольськ) [Торг.], п. Дольське (<с. Дольськ) [Перевал.], п. Задибське (<с. Задиби) [Зад.], ліс Задибщина (<с. Задиби) [Сел.], вул. Запрудська (<с. Запруддя) [Зад.], ч.с. Камчатка (<п-ів Камчатка) [Н.Дв., Осьм.], оз. Клюське (<с. Клюськ) [Кл.], ч.с. Корея (<країна Корея) [Тул.], оз. Кустицьке (<с. Кустичі) [Куст.], п. Кустицьке (<с. Кустичі) [Дул.], ліс Літинський (<с. Літин) [Кл.], дор. Ловищанська (<с. Ловище) [Осьм.], п. Мировицьке (<с. Мировичі) [Дул.], сін. Мировицьке (<с. Мировичі) [Перевал.], ліс Москва (<м. Москва) [Рад., Тул.], ліс Мусирщина (<с. Мосир), дор. Овлочинська (<с. Овлочин) [Ставки], дор. Озерянська (<с. Озеряни) [Н.Дв.], дор. Олеська (<с. Олеськ) [Ставки], п. Олеські поля (<с. Олеськ) [Ком.], ліс Олещина (<с. Олеськ) [Овл.], оз. Олєндри (<с. Голендри) [Куп., Оз.], п. Паридубське (<с. Паридуби) [Лук.], ч.с. Перевали (<с. Перевали) [Перевал.], п., ліс Перевальщина (<с. Перевали) [Овл.], п. Пуставоччє (Пудставоччє) (<с. Ставок) [Торг.], п. Руденське (<с. Руда) [Зам.], п., сін. Селецьке (<с. Селець) [Гар.], вул. Ставецька (<с. Ставок) [Раст.], дор. Ставецька дорога (<с. Ставки) [Овл.], ліс Стенжарщина (<с. Стенжаричі) [Ставки], оз. Тагачинське (<с. Тагачин) [Таг.], ліс Туричанщина (<с. Туричани) [Овл.], ур. Турійськ (<смт. Турійськ) [Руж.].
Мікротопоніми, похідні від інших мікротопонімів, вказують на зниклий мікротопонім або на такий, який ще паралельно функціонує в певній місцевості:
п. Велика Антонівка (Моч.) < п. Мала Антонівка;
ліс Закотілля (Сел.) < бол. Котілля;
п. За Хомою (Торг.) < п. Хома;
оз. Неретва (Овл.) < р. Неретва;
ліс Сухолісниця (Овл.) < р. Сухолісниця.
Таким чином, відономастичні утворення становлять вагому частину від зібраного мікротопонімікону. Засобом творення мікротопонімів Турійщини служили власні назви, передусім відантропонімні і відтопонімні. У ряді випадків наявні в мові імена, прізвища та прізвиська людей, назви населених пунктів, власні назви інших географічних об'єктів, у тому числі й гідрооб'єктів, переживали процес трансонімізації чи, точніше, вторинної номінації.
Аналіз мікротопонімії Турійщини показав, що найбільше число їх походить від дівньослов’янських відапелятивних імен або пізніших прізвиськ.
|