Технологія навчального діалогу - це одна з головних технологій особистісно-орієнтованої освіти. В останні роки освіта спрямована на розширення використання комунікацій і гуманізацію, тому ДТО є в даний час надзвичайно затребуваними та актуальними.
Діалог - це особливе середовище, в якій учні відчувають себе розкріпачено і комфортно. У дружній, приймаючої атмосфері учні збагачують один одного новими думками, розкривають свій творчий потенціал, особистісно розвиваються.
Діалог на уроці - це особлива комунікативна атмосфера, яка допомагає учневі розвивати інтелектуальні та емоційні властивості особистості. Засвоєння нового матеріалу при цьому відбувається, не лише внаслідок запам'ятовування, але і тому що в ході спілкування зачіпаються особисті смисли.
Діалог - це форма взаємодії, що дозволяє шукати істину разом. Навчальний діалог - це спосіб відносин. У діалозі виявляються найважливіші форми людських відносин: взаємоповага, взаємозбагачення, співпереживання, співтворчість.
Діалог можна підрозділити на три рівні:
1) Діалог з власним Я (власні роздуми) це особистісний рівень
2) Я інший (взаємодії двох ціннісно-інтелектуальних позицій). Це міжособистісний рівень.
3) Мультідіалог (виникає при обговоренні проблем у малих групах по 5-7 чоловік).
Діалог виникає тоді, коли учень робить висловлювання типу «я хочу сказати», «моя думка», «мені хочеться додати», «моя точка зору». Метою діалогу є формування міжособистісного взаємодії, що представляє собою близьку до природної життя ситуацію, в якій учні забувають про умовності (урок, учитель, відмітка), що заважають їм проявити себе на особистісному та міжособистісному рівнях.
Технологія організації занять з використанням ДТО починається з організації навчального простору кабінету. Діалогові форми взаємодії здійснюються при спілкування лицем до лиця, тому звичайна розстановка парт повинна бути змінена. Вона залежить від кількості учнів в групах. При вході в клас, де по-новому організовано навчальний простір, в учнів виникає готовність до нестандартної навчальної ситуації.
Мета ДТО полягає ще і в тому, щоб навчати дітей повноцінної участі в діалозі. Адже практику участі в обговоренні різних тем учні будуть набувати на уроках, опановуючи вміннями діалогічного мовлення.
Урок як діалог вчителя з учнем. Особливості побудови уроку діалогічної взаємодії. Способи активізації пізнавальної діяльності учнів
Зростання науково-технічної інформації за останні роки змінюються кожні 5 років. Відбувається збільшення вимог до якості навчання. Зростає кількості тих, хто навчається (за статистикою - кожний другий). Людині ХХ1 століття потрібне постійне самовдосконалення, перепідготовка й універсальні кваліфікації. Збільшується час навчання, одержання освіти і професії. Загострюються протиріччя між можливостями та інтересами особистості (фізичними, психічними, матеріальними, соціальними) та потребами й вимогами суспільного розвитку. Звідси - необхідність постійного вдосконалення навчально-виховного процесу в інтересах кожної людини і розвитку нової державності України.
Урок як діалог вчителя з учнем. Шкільні уроки мають бути уроками "духовної спільності, взаємної довіри, доброзичливості" (В.Сухомлинський).
Діалог - форма спілкування, в якій людина сприймається як партнер з правом на власні позиції, думки, інтереси. Діалог дає змогу самовираження кожного із партнерів спілкування. Учні — активні учасники процесу навчання. В класі атмосфера співрозуміння, співпереживання. Гуманістичні основи уроку-діалогу.
Характеристики уроку-діалогу:
• рівність особистісних позицій учителя й учнів у процесі навчання; особисте включення вчителя й учнів у розв'язанні дидактичних завдань уроку;
• наявність контакту, емоційно-інтелектуальної спільності між учителем і учнями;
• відчуття учнями своєї психологічної захищеності; доброзичлива, творча атмосфера уроку;
• високий рівень мотивації навчання учнів, активність у пізнавальній діяльності, свідомий характер навчання;
• оптимальне співвідношення між свободою учня у виборі змісту, методів навчання і педагогічним керівництвом його діяльністю; збільшення самодіяльності учнів;
• творче самопочуття вчителя і учнів на уроці, відчуття ними задоволення від спільної праці, реалізація потреби учнів у персоналізації, у суспільному визнанні.
Особливості побудови уроку діалогічної взаємодії. Головні технологічні елементи організації навчання на уроці:
• мета уроку, її спрямування;
• завдання і професійна позиція педагога;
• механізм педагогічної співпраці у навчанні;
• характер пізнавальної діяльності і позиція учнів у навчанні;
• оцінка навчання.
Показники ефективності уроку-діалогу:
• Високий рівень мотивації навчання учнів. Урок - час спільної праці, продуктивного мислення вчителя і учнів.
• Взаєморозуміння між учителем і учнями: довіра, повага, справедливість, бажання працювати разом.
• Високий рівень пізнавальної активності учнів, розкутість думок. Учні не бояться помилок, готові до творчості, виявляють зацікавленість у розвитку проблеми.
• Взаємна зацікавленість учителя і учнів спільною працею на уроці: учні збагачуються новою цікавою інформацією, мають можливість виявити свої здібності, отримати визнання в класі; вчитель задоволений співпрацею з учнями, тим, що може віддати їм частку свого інтелектуального, духовного надбання та одержав позитивні результати.
Розглядаючи особистість учня як багаторівневу й багатомірну систему, В.О.Сухомлинський вважав, що потрібен системний підхід до забезпечення успіху у навчанні, який охоплює всі сторони педагогіки – від постановки цілей, конструювання педагогічного процесу до аналізу ефективності застосування педагогічних прийомів і методів. В.О.Сухомлинський визначив основні шляхи досягнення успіху: гуманістичний підхід до особистості, індивідуалізація навчання на основі глибокого знання дитини, активність учня, позитивна емоційна забарвленість спілкування вчителя і учня.
Способи активізації пізнавальної діяльності учнів:
• Формування мотивів діяльності через: використання актуального нового матеріалу; унаочнення, застосування новітніх технологій навчання, дидактичних ігор, змагань; зв'язок матеріалу з життям, досвідом учнів; постановку проблемних питань, завдань.
• Формування системи знань, вмінь, навичок завдяки: виділенню головного в матеріалі; прийомів логічного мислення (аналогія, аналіз, синтез, узагальнення, порівняння, протиставлення); інтеграції навчального матеріалу з різних дисциплін,
• Застосування спеціальних завдань на розвиток критичного і самостійного мислення (завдання з нестандартними або "зайвими" даними, "помилками" вчителя, завдання, які вчасно і розумно оцінюються вчителем або вимагають самооцінки чи самостійної роботи.
• Індивідуалізація, диференціація навчання: самостійна постановка учнями питань, доповнення, власні приклади, доповіді, виступи; надання учням індивідуальних завдань з декількома розв'язками, підвищеної трудності тощо; застосування диференційованих завдань; поєднання індивідуальних, групових, колективних форм роботи, використання методів програмного, проблемного навчання.
Одним із способів активізації пізнавальної діяльності учнів є проблемне навчання – такий спосіб навчання, в якому активізується пізнавальна діяльність учнів шляхом створення проблемної ситуації (ПС) на основі розв'язку проблемних завдань (ПЗ). Наслідками створення проблемної ситуації є інтерес учнів до нової пізнавальної проблеми, яку поступово розбивають на окремі проблеми. На всіх етапах проблемного навчання учні приймають активну участь у процесі пізнання.
Причини невдач на уроці діалогічної взаємодії:
• недостатнє моделювання вчителем роботи;
• погане самопочуття вчителя;
• невміння впровадити задумане в реальну дію на уроці;
• перевантаження учнів інформацією;
• відсутність чіткої системи роботи, композиції уроку;
• непродумане опитування;
• неприйняття учнями матеріалу уроку, що викликане незнанням матеріалу або моральними, фізичними, психологічними причинами;
• нетерпіння, роздратованість вчителя; непідготовленість уроку;
• відсутність комунікативних навичок;
• нелюбов вчителя до даного матеріалу;
• неприязнь вчителя до учнів або незадоволеність вчителя собою, яка зривається на учнях;
• відсутність взаємодії, взаєморозуміння.
|