У Національній доктрині розвитку освіти зазначено: «Пріоритетом розвитку освіти є впровадження сучасних інформаційно-комунікаційних технологій, що забезпечують подальше удосконалення навчально-виховного процесу, доступність та ефективність освіти, підготовку молодого покоління до життєдіяльності в інформаційному суспільстві. Передумовою утвердження розвинутого громадянського суспільства є підготовка освічених, моральних, мобільних, конструктивних і практичних людей, здатних до співпраці, міжкультурної взаємодії, які мають глибоке почуття відповідальності за долю країни, її соціально-економічне процвітання».

Становлення інформаційного суспільства вимагає нової школи, нового змісту та якості освіти. Соціальна потреба підготовки учнівської молоді до повноцінного функціонування в сучасних умовах спонукає до пошуків інваріантів навчальної діяльності, які дають змогу сформувати в учнів цілісні уявлення про навколишній світ і відіграють загальнокультурну роль. На цій основі формується педагогіка компетентнісної людини.

Переконаний, що якість системи середньої освіти визначається тим, наскільки підготовлені до життя випускники школи. Знання і вміння, навички, яких набувають учні в процесі вивчення української мови та літератури, не переходять автоматично у таку готовність.

Поряд із засвоєнням базових знань перед педагогами постає завдання навчити учнів учитися, виробити потребу у навчанні впродовж життя, навчити використовувати отриманні знання у своїй практичній діяльності – професійній, побутовій і т.д.

Вирішити зазначенні завдання покликаний компетентнісний підхід, який має на меті створити умови для розвитку особистості учнів і формування в них ключових, базових, основних і предметних компетентностей.

Отже, на уроках української мови та літератури потрібно сформувати компетентності, яких потребує суспільство:

• здатність учитися все життя;
• комунікативність;
• творча креативність;
• здатність робити вибір та нести за нього відповідальність;
• високий рівень самостійності особистості.

Для забезпечення компетентністного підходу у викладанні української мови та літератури перед учителем стоїть ряд завдань, які він має вирішити через основну форму організації – урок:

• підвищення рівня мотивації учнів;
• використання суб’єктивного досвіду, набутого учнем;
• ефективне та творче застосування набутих знань та досвіду, набутого учнями;
• формування в учнів навичок отримувати, осмислювати та використовувати інформацію;
• здійснення інформаційної чіткості та оптимізації кожного уроку;
• підвищення рівня самоосвітньої та творчої діяльності учнів;
• створення умов для інтенсифікації навчально-виховного процесу;
• наявність контролю, самоконтролю та взаємоконтролю за процесом навчання;
• формування моральних цінностей особистості;
• розвиток соціальних та комунікативних здібностей учнів;
• створення ситуації успіху.

Для реалізації компетентнісного підходу у навчанні учнів практикуємо традиційні та інноваційні технології організації навчальної діяльності. Перевагу надаємо особистісно зорієнтованому навчанню, основи якого висвітлені у дидактичних працях І.С. Якиманської, методичних посібниках Г.П. Гузика, А. Фасолі. Ця технологія сприяє індивідуалізації навчання, здійсненню диференційованого підходу.

Серед інноваційних застосовуємо інтерактивні технології, які пропаговані О.М. Пєхотою, Л.В. Пироженко, О.І. Пометун та проектне навчання, що допомагають самовираженню, самореалізації особистості, активізують самостійну й дослідницьку діяльність учня.

Основою для формування особистості учня є розвиток ціннісно-емоційної сфери дитини, формування комунікативної і літературної компетенцій, наповнення процесу навчання особистісним змістом, підтримка індивідуальності, неповторності кожного учня, формування готовності до розв’язання життєво важливих проблем. Особливу роль відіграє результат освіти, причому не як сума засвоєної інформації, а здатність людини діяти в різних проблемних ситуаціях.

Важливою умовою навчання і першим кроком до формування компетентності є самомотивація. Тому намагаємося дотримуватися таких принципів:

• надаємо дитині право вибору навчального завдання;
• стежимо, щоб завдання відповідали віковим особливостям;
• не нав’язуємо навчальну мету зверху;
• не використовуємо (по можливості) ситуацію змагання.

Велику увагу приділяємо мотивації, яка фіксує увагу учнів на проблемі та викликає інтерес до теми уроку. Для цього використовуємо методи та прийоми: «уявімо ситуацію», «проблемне питання», «відстрочена відгадка», «асоціативний кущ», «розгадування шифрограм» тощо.

Для успішного осмислення навчального матеріалу, розвитку творчої особистості застосовуємо такий прийом, як читання власних творів (прозових, поетичних).

Необхідно, на нашу думку, щоб учні брали участь у плануванні роботи на уроці, щоб крім певного обсягу знань, які вихованці повинні засвоїти, вони могли визначити й низку умінь, якими оперуватимуть. Ефективною технологією, що дозволяє «оживити урок» на цьому етапі є проблемне навчання. Для полеміки вибираємо те, що може викликати труднощі в розумінні авторської позиції.

Сучасні уроки словесності не уявляємо без інноваційних технологій, які сягають корінням у далекоглядні праці педагогів В.О. Сухомлинського, Є.Ільїна. Звичними на заняттях стали прийоми інтерактивного навчання. У своїй практиці впроваджуємо роботу в групах та парах, які вчать учнів співпраці у команді, допомагають усвідомленню власного внеску у спільну справу. Щоб заохотити до активності і почути думку кожного, впроваджуємо такі прийоми: «мозковий штурм», «продовж речення», «мікрофон», «дружня порада».

Для формування навичок самостійного аналізу прочитаного, застосовуємо елементи технології критичного мислення: «діаграма Вена»,  «обери позицію», «вільне письмо», «сенкан», «ромашка Блума», «одинадцятислів’я» і т.д.

Ефективними прийомами та способами формування компетентності критичності є також такі, як вивчення понять, навчальний критичний аналіз, рецензування, написання есе.

Для формування життєвої компетентності хорошим вважаємо метод проектів, який орієнтується на самостійну дослідницьку діяльність учнів. Практикуємо підготовку міні-проектів на уроках, де вивчаються значні за обсягом теми, наприклад: «Українська драматургія і театр 70-90-х років ХІХ століття».

Залежно від віку учнів, тематики занять проекти бувають різні:

• творчі;
• ігрові;
• інформаційні;
• дослідницькі.

Використання ІКТ на уроках української мови та літератури також дозволяє формувати та розвивати в учнів компетентності: інформаційну, комунікативну, полікультурну, саморозвитку та самоосвіти.

Досвід переконує, що використання ІКТ сприяє не тільки розвитку самостійності, творчих здібностей учнів, їх застосування дозволяє змінити саму технологію надання освітніх послуг, зробити урок більш наочним і цікавим, дає можливість покращити якість навчання, адже:

1. забезпечує активізацію діяльності вчителя та учнів на уроці;
2.  сприяє здійсненню диференціації та індивідуалізації навчання;
3. розвиває спеціальну або загальну обдарованість;
4. формує основні компетентності особистості;
5. посилює міжпредметні зв’язки;
6. допомагає відродити ті засоби навчання, які не могли бути реалізовані без застосування комп’ютеризованих засобів.

Одним із шляхів посилення життєвості вивчення української літератури є літературне краєзнавство. Це зустрічі з людьми – самобутніми митцями, записування учнями спогадів і переказів, фольклорних скарбів, ознайомлення з книгами про рідний край, використання краєзнавчого матеріалу на уроках та самостійні уроки літератури рідного краю. Усе це дає можливість учням повніше пізнати рідний край, сприяє поглибленню їх літературних знань.

У результати нашої роботи має сформуватися творча особистість, яка здатна до більш ефективної соціальної та психологічної адаптації до подій зовнішнього світу щодо його перетворення або зміни в себе, власної поведінки відповідно до об’єктивних умов світу. Активізація та розвиток творчої діяльності учнів, на нашу думку, є основним способом формування компетентнісної особистості учня, здатного до саморозвитку та самовдосконалення.

Тільки один вид розумової діяльності – самоосвіта – є гарантією подальшого розвитку компетентності, саморозвитку та самоосвіти, підґрунтям для формування життєвих компетентностей. Тому намагаємося організовувати навчальну роботу так, щоб учні самі відкривали нове, а не одержували готові відповіді.

Звичайно, окрім зазначених вище форм і методів роботи з дітьми, проводимо вже традиційні самостійну роботу з підручником, посібниками, дидактичними роздатковими матеріалами. Уміння дитини самостійно працювати з інформаційними джерелами – це гарантія того, що всі питання, які виникатимуть в процесі життєдіяльності, вона здатна вирішити сама.

Для формування та розвитку полікультурної компетенції знайомимо учнів з різними видами творчості: підбираємо музику, кіно, пісні, прищеплюємо любов до української культури.

Як засіб розвитку рефлексії, на уроках практикуємо написання есе, формування запитань, які змушують дитину задуматися над тим, чи відповідають її уявлення загальнолюдським. Так формуються комунікативна та мотиваційна компетентності.

Результативністю є підвищення пізнавального інтересу учнів до предмета, підвищення якості знань учнів, розвиток комунікативних навичок, розвиток емоційної та естетичної чутливості, креативність мислення, сформованість науково-дослідницьких навичок, оволодіння ключовими компетентностями.

Список літератури

1. Варзацька Л. Особистісно зорієнтована модель мовленнєвого розвитку особистості / Л. Варзацька, О. Янчук // УМЛШ. – 2007. - №2. - С. 13-19
2. Васьківська Г. Знання про людину як основа формування соціальної компетентності / Галина Васьківська // Українська література в загальноосвітній школі. – 2012. – № 6-7. – С. 22-25.
3. Волковська Т.І. Технологія розвитку критичного мислення /Т.І. Волковська //Управління школою. – 2008. - № 19-21. – С. 23-26
4. Державний стандарт базової і повної загальної середньої освіти (Постанова Кабінету Міністрів України від 23. 11. 2011 р. № 1392) // Інформаційний збірник та коментарі Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України. – 2012. – № 4-5. – С. 3-56.
5. Жовновата Н.Я. Модель підготовки компетентного випускника/ Н.Я. Жовновата. // Управління школою. – 2010. - №4. – С. 16-26
6. Лещенко Г. Компендіум основних методичних понять: стислий виклад засад формування комунікативної україномовної компетенції/ Г. Лещенко //УМЛШ. – 2009. - №5. – С. 6-13
7. Мамчур Л. Лінгвістичні основи формування комунікативних умінь текстотворення / Л. Мамчур // УМЛШ. – 2008. - №2. – С. 2-5
8. Онищенко В.О. Компетентнісно-орієнтований підхід до викладання української мови та літератури в умовах профілізації /В.О. Онищенко// УМЛШ. – 2010. - №29. – С. 22-27
9. Пентилюк М.І. Методика навчання української мови в середніх навчальних закладах / М.І. Пентилюк. – К. : Ленвіт, 2009. – 400 с.
10. Пільчук Т.В. Формування самоосвітньої компетентності. Методи та проблеми / Т.В. Пільчук //Управління школою. – 2008. - №6. – С. 11-14
11. Слаква О. Компетентнісно зорієнтований підхід до навчання на уроках української мови і літератури: навчально-методичний посібник / Оксана Миколаївна Слаква – Біла Церква, 2016. – 53с.
12. Телішевська Л. С. Веб-квест в організації проектної та дослідницької діяльності учнів на уроках словесності // Вивчаємо українську мову та літературу. — 2012. — № 26 (318).
13. Фоміна Н.В. Компетентнісний підхід у діяльності ліцею/  Н.В. Фоміна//Управління школою. – 2008. - №25. – С. 16-21
14. Фоміна Н.В. Формуємо творчу особистість/Н.В. Фоміна //Управління школою. – 2008. - №12. – С. 25-29