Інформаційна компетентність – це інтегративне утворення особистості, яке інтегрує:

знання (про основні методи інформатики та інформаційних технологій),

уміння (використовувати наявні знання для розв’язання прикладних задач),

навички (використання комп’ютера і технологій зв’язку),

здатності (представляти повідомлення і дані у зрозумілій для всіх формі)

і виявляється у прагненні, здатності і готовності до ефективного застосування сучасних засобів інформаційних та комп’ютерних технологій для вирішення завдань у професійній діяльності і повсякденному житті, усвідомлюючи при цьому значущість предмета і результати діяльності.

Інформаційна компетентність складається з таких компонентів:

інформаційний (здатність ефективної роботи з інформацією в усіх формах її представлення);

комп’ютерний або комп’ютерно-технологічний (визначає уміння та навички щодо роботи із сучасними комп’ютерними засобами та програмним забезпеченням);

процесуально-діяльнісний (визначає здатність застосовувати сучасні засоби інформаційних та комп’ютерних технологій до роботи з інформацією та розв’язання різноманітних задач).

Для формування інформаційної компетенції учнів необхідно:

• сформувати міцні базові знання;
• сформувати вміння застосовувати необхідні новітні інформаційні технології;
• розвинути вміння відфільтровувати вторинну та залишати тільки актуальну та корисну інформацію;
• сформувати вміння аналізувати інформацію, помічати закономірності та використовувати їх, прогнозувати й робити висновки;
• сформувати вміння на основі аналізу попередньої інформації формулювати власну точку зору;
• сформувати вміння генерувати оригінальні думки та ідеї;
• сформувати вміння реалізовувати на практиці нові розробки, технології, пристрої тощо на основі власних ідей.

Функціями інформаційної компетентності є:

1. Пізнавальна функція, направлена на систематизацію знань, на пізнання і самопізнання людиною самого себе.
2. Комунікативна функція, направлена на спілкування, передачу інформації.
3. Адаптивна функція, що дозволяє адаптуватися до умов життя і діяльності в інформаційному суспільстві.
4. Нормативна функція, що виявляється, перш за все, як система моральних і юридичних норм і вимог в інформаційному суспільстві.
5. Оцінна (інформативна) функція, характеризує уміння орієнтуватися в потоках різноманітної інформації, виявляти і відбирати відому і нову, оцінювати значущу і другорядну.
6. Інтерактивна функція, яка формує активну самостійну і творчу роботу особистості, ведучу до її саморозвитку, самореалізації.

Рівні оволодіння учнями інформаційною компетентністю:

• елементарий – засвоєння на початковому рівні необхідної навчальної інформації (потребують обов’язкового вдосконалення на наступному рівні);

• базовий – володіння оптимальним обсягом інформації, необхідним для засвоєння основного навчального змісту; вміння критично осмислювати масиви інформації: порівнювати фрагменти з різних джерел на одну тематику; визначати їх достовірність; вилучати інформацію, яка потрібна для роботи; узагальнювати її;

• творчий - передбачає створення власного інтелектуального продукту на основі отриманої та перетвореної інформації.

На освіту нині суттєво впливають зміни у сучасному суспільстві. На даний час не тільки педагогічна спільнота, але й суспільство загалом розуміє, що володіння інформаційно-комунікаційними технологіями (ІКТ) є одним із базових елементів сучасної освіти. Освіта надто повільно змінює свої пріоритети в період стрімкого розвитку ІКТ і все ж уміння працювати з інформацією стає одним із необхідних і важливих компонентів сьогодення. Саме тому важливою стає здатність вчителів-предметників змінюватися, активно діяти, швидко приймати рішення, самовдосконалюватися, саморозвиватися впродовж усього життя.

Інформаційна компетентність поділяється на три основні, що відповідають окремим видам, діяльності вчителів-предметників: загальна; діагностична; предметно-орієнтована.

Загальна компетентність – це здатність учителя-предметника використовувати інформаційно-комунікаційні технології (ІКТ) і для забезпечення навчально-виховного процесу створювати: текстові документи; таблиці; малюнки; діаграми; презентації; комп’ютерні графічні об’єкти; Flash-анімацію тощо.

Учитель у постійному пошуку. Під час самопідготовки і самовдосконалення, а також пошуку необхідної інформації вчителю-предметнику необхідно мати здатність використовувати: Інтернет-технології; телеконференції; локальні мережі; бази даних; інтерактивні дошки тощо.

Маючи достатні навички роботи на комп’ютері і професійний досвід, учитель-предметник формує у себе здатність розробляти власні електронні продукти, адже саме вони відображають бачення вчителя щодо викладання конкретного предмета і дають можливість формувати базу педагогічного професійного досвіду, допомагають вчителю самовдосконалюватися і передавати досвід молодому поколінню й бути для нього наставником.

Діагностична компетентність допомагає вчителям-предметникам аналізувати досягнення учнів під час навчання. Процес навчання за останні роки змінився – він насичений тестовими завданнями. Випускники загальноосвітніх навчальних закладів проходять незалежне оцінювання. Змінюється сама система проведення оцінювання знань і вмінь учнів, а також ставлення до цього процесу.

Неможливо уявити діяльність вчителів-предметників без застосування електронних підручників, енциклопедій, готових навчальних програм, демонстраційних програм т. п. Такий набір електронних розробок із кожним роком збільшується, урізноманітнюється. Тому, предметно-орієнтована компетентність – це здатність учителя-предметника гармонійно поєднувати готові електронні продукти у своїй професійній діяльності.

Формування інформаційної компетентності учнів здійснюється шляхом застосування ІКТ на уроках:

1. використання електронних підручників, лабораторій, конструкторів уроку тощо;
2. використання ППЗ загального призначення(пакет програм MS Office);
3. проведення інтегрованих уроків(з інформатикою);
4. робота над створенням проектів;
5. проведення комп’ютерного тестування.