Стрилюк О.М.,
виступ на засіданні творчої групи 09.01.2019р.
Способи застосування сторітелінгу на уроках
Сторітелінг – історія про історію
Жив – був Сторітелінг. Він був невеличкого зросту, тендітної статури, і більш за все любив розповідати історії. Всі історії, які він озвучував, траплялися з ним або його друзями, з предметами, які його оточували, з тваринами і рослинами, які він бачив щодня. Інколи він розповідав історії про те, що прочитав в енциклопедіях чи словниках. А інколи його історії були подібні статтям підручників, але, звичайно, більш захоплюючі.
Коли Сторітелінг розповідав історію, то виглядав вище, масивніше. Його голос заворожував слухачів, і вони ніколи не йшли, не дослухавши до кінця. Всі історії були не тільки цікавими, а й повчальними. Але те, що вони чомусь навчають, люди здогадувалися пізніше.
Так би і жив Сторітелінг далі тихо й спокійно, але раптом він став відомим. Люди почали переказувати його оповідки, користуватися його прийомами, намагалися вчити закони створення та оповідання історій. Сторітеллінгу ставало сумно, бо люди почали називати Історією звичайну неемоційну та безсюжетну Розповідь, дивний Опис чи чітке Визначення; в історію не брали Інтригу й Метафору, історія деколи ставала Маніпуляцією.
А для того, щоб такого не сталося, ми і присвячуємо наше заняття.
Сторітелінг – ефективний метод навчання та виховання
Сторітелінг – технологія створення історії та передачі за її допомогою необхідної інформації з метою впливу на емоційну, мотиваційну, когнітивну сфери слухача.
У перекладі з англійської story означає історія, а telling – розповідати. Отже, сторітелінг – це розповідь історій.
Погодьтеся: вміння говорити, формулювати власні думки – необхідні життєві навички для кожної людини. На сьогодні володіння інформацією, її обробка, вміння чітко передавати почуття, аргументувати свою позицію – головні задачі, які стоять перед освітою.
Мова – це складний психологічний процес, який неможливо оцінювати, розвивати окремо від мислення або сприймання. Розповідь історій – процес емоційний, захоплюючий, який добре запам’ятовується. Отже, сторітелінг як вигадка казок, історій добре підходить для формування усного мовлення учнів.
Сторітелінгом зацікавлені і педагоги, і психологи у всьому світі, оскільки пояснення матеріалу у формі розповіді історій розвиває в учнів уяву, логіку та підвищує рівень культурної освіти. Історії дозволяють розповісти про те, як приймаються рішення та будуються стосунки. Через обмін історіями, вибудовуючи емоційні зв’язки, учні та вчителі створюють правильні й більш якісні взаємостосунки. Найчастіше приклади сторітелінгу можна побачити у рекламі: «Снікерс – ти не ти, коли голодний», «Твікс – права і ліва палички». Основне завдання яких – запам’ятатися і зацікавити у покупці.
Види сторітелінгу:
- Культурний – розповідає про цінності, моральність та вірування;
- Соціальний – розповідь людей один про одного (можна розповідати дітям історії з життя відомих людей, що може стати для них прикладом для побудови свого життя).
- Міфи, легенди – вони відображають культуру й нагадують нам, чого в житті слід уникати аби бути щасливим.
- Jump story – всі полюбляють слухати історії про містичних істот, коли неочікуваний кінець змушує підстрибнути на стільці від страху. Такі історії допомагають подолати власні страхи.
- Сімейний – сімейні легенди зберігають історію наших пращурів. Ці історії передаються з покоління в покоління та мають повчальний характер.
- Дружній – ці історії об’єднують друзів, оскільки вони згадують про певний досвід, який вони пережили разом.
- Особистий – особисті історії розповідають про власний досвід та переживання. Це важливий вид сторітелінга, оскільки подібні історії допомагають зрозуміти себе, і почати розвиватися.
Основні функції сторітелінгу:
1. Мотиваційна. Це спосіб переконання учнів, який дає змогу надихнути їх на прояв ініціативи в навчальному процесі.
2. Об’єднуюча. Історії є інструментом розвитку дружніх, колективних міжособистісних стосунків у класі, групі.
3. Комунікативна. Історії здатні підвищити ефективність спілкування на різних рівнях.
4. Інструмент впливу. Дозволяє не директивно впливати на учнів та формувати в них суспільно корисні переконання.
5. Утилітарна. Один із найпростіших способів донести до інших зміст завдання або проекту.
Сучасне підростаюче покоління спілкується, переважно, у віртуальному світі. Тому реальне спілкування стає мистецтвом, якому потрібно навчати знову. Для цього чудово підходить метод «сторітелінгу».
Сторітелінг – це творча розповідь. На відміну від фактичної розповіді (переказу, опису по пам’яті), яка ґрунтується на роботі сприймання, пам’яті, відтворювальної уяви, в основі творчих розповідей лежить робота творчої уяви. Обов’язковими компонентами такої розповіді мають бути самостійно створені дитиною нові образи, ситуації, дії. При цьому учні використовують свій набутий досвід, знання, але по-новому комбінують їх.
Прийоми навчання розповіді історій:
- основні: зразок, план, аналіз;
- допоміжні: запитання, нагадування, вказівка, заохочення, підказка;
- специфічні: запис розповіді учнів, придумування розповідей-мініатюр, об’єднаних однією дійовою особою тощо.
Види розповідей на словесній основі:
- розповідь на тему, запропоновану вчителем;
- розповідь за планом;
- розповідь за запропонованим початком;
- розповідь за опорними словами;
- складання казки за власним сюжетом.
Історії повинні бути змістовними, логічно послідовними, точними, виразними, зрозумілими слухачам, самостійними, невеликими за розмірами.
Структура історії:
Вступ – основна мета цього етапу – підготувати учнів до самої історії, створюється контекст історії.
Зав’язка — елемент сюжету; вихідний момент у розвитку дії художнього твору. Вона, як правило, розпочинає основний конфлікт.
Розвиток дії – розгортання подій, що виростають із зав'язки, своєрідний перебіг розповіді автора про життя, стосунки і дії персонажів.
Кульмінація – момент найвищого піднесення, напруження, розвитку конфлікту, момент вирішального зіткнення характерів.
Розв’язка – це переломний момент в історії. Наприклад, було погано, ми щось зробили і стало добре або навпаки, було добре, але ми за чимось не вслідкували, і стало погано. Історії без розв’язки не цікаві учням.
Висновки – їх треба озвучувати обов’язково. Досить часто з однієї історії можна зробити кілька висновків, тому треба спрямувати думки учнів у потрібне нам русло. І головне на цьому етапі не перейти тонку межу між висновками та повчаннями.
Мистецтво сторітелінгу – це один із найприродніших і водночас найефективніших способів надавати навчальному процесу особливої якості.
Як написати захоплюючу історію?
7 китів, на яких будується успішна історія
1. Головне - це контент
Контент повинен бути цікавий і корисний слухачеві. Подумайте, що цінного і корисного ваш учень отримає від вивчення матеріалу. Для підготовки цікавої розповіді використовуйте інформаційну піраміду. Коли сюжет історії логічно спроектований, подумайте про те, що здатне його прикрасити і допомогти розкрити тему. Наявність декількох точок зору, протиріч і різних контекстів піде на користь. Якісний контент, пряма мова автора і презентабельне візуальне оформлення дадуть вам в сумі захоплюючий і вичерпний матеріал.
Створюючи історію, не забувайте про те, що ваша розповідь повинна «зачепити» слухача з найперших слів, а тільки потім залучати його логічним розвитком сюжетної лінії. Роблячи акцент лише на початок історії, ви допустите серйозну помилку. Нотки напруженості та інтриги повинні бути рівномірно розподілені по сюжету для того, щоб людина без відриву дослухала історію до кінця і зробила правильні висновки
2. Наявність героя
Яскравий герой, з яким аудиторія себе може себе асоціювати — рушійна сила будь-якої історії. Не починайте розповідь поки не визначите для себе — хто буде головним героєм, якими він буде володіти рисами характеру. Герой не обов'язково повинен бути позитивним у всіх сенсах, але він повинен бути повністю сформований і слухачі повинні знати його історію, щоб зрозуміти його дії. Він може бути як живим, так і вигаданим. Якщо в ході сюжету виникне емпатія, емоційний зв'язок з персонажем, то його досвід буде автоматично присвоєний аудиторією.
3.Подбайте про якісне візуальне оформлення
Саме візуальний фон допомагає зробити атмосферу в історії більш динамічною, барвисто розкрити тему, надати додаткову жвавість і занурити слухача в контекст. Подумайте, які елементи графічного контенту могли б допомогти вашій історії розкритися. Наприклад, фотографії, презентація, ілюстрація або інфографіка та інші.
4. Нотки драматургії
Взаємодію з персонажем потрібно будувати навколо конфліктної ситуації, а історія повинна розвиватися за певною логікою, зашифрованою в абревіатурі ЕЗРКР (експозиція, зав'язка, розвиток, кульмінація, розв'язка).
5. Скажіть тверде «НІ» монотонності!
Придумуючи історію, намагайтеся уникати монотонності. Навіть найзахоплююча розповідь, найгеніальніша ідея можуть стати марними і втратити сенс при монотонному піднесенні. Заздалегідь чітко сплануйте послідовність викладу тексту і візуальних елементів. Саме від цього залежатиме, наскільки глибоко закладена в історії ідея проникне в мозок вашого слухача.
6. Деталі та емоції
Ось тут потрібно бути вкрай уважним. Справжня історія повинна бути насичена життям. Зачиняєш очі і перед тобою з'являється картинка, реальна, наповнена запахами, енергією, звуками, тактильними відчуттями.
Історія повинна викликати щирі емоції: розуміння, співчуття, радість, гнів, подив, роздратування, сміх, злість, сумнів, впевненість. Немає емоції — немає історії — немає результату. Нехай це буде свого роду тестом для ваших текстів. Почуття, які найсильніше змушують утримувати увагу слухача — це страх, здивування і радість. Докладіть зусилля для того, щоб під час розповіді вашої історії, аудиторія зазнала хоча б одне з цих почуттів.
7. Висновок
Або мораль усієї байки — з якою метою ви взагалі розповідали історію, яку думку хотіли донести? Пам'ятайте про це. Історія без логічного висновку — як зжуваний виступ актора на сцені: ось він читає вірш, так чуттєво, емоційно, динамічно. Але останню фразу він ковтає, збивається — і все. Ефекту 0!
КАЗКА ПРО ІМЕННИК
У чарівній країні Морфології жив Пан. І був він страшенно пихатим і гордим.
— Я найголовніший житель нашої країни! — любив просторікувати він. — Адже саме я означаю назву предмета і відповідаю на питання хто? що? Можу означати власну або загальну назву, назву істот або неістот. Змінююся за числами і відмінками. Крім того, я дуже родовитий, бо ж маю рід: чоловічий, жіночий, середній і спільний. А у реченні можу бути будь-яким членом. Хто ще має такі привілеї від матінки Мови?
Я думаю, ви вже здогадалися, як звати цього гордовитого Пана?
КАЗКА ПРО ПРИКМЕТНИК
Одного разу, коли пан Іменник гордовито й поважно запевняв усіх жителів Морфології, що він приносить найбільше користі матері Мові, його перебив пан Прикметник:
— Гов, сусіде! Я теж, як і ти, змінююся за числами і відмінками. А ще й за родами. І, здається, без моєї ознаки ти не був би таким гарним і зрозумілим. Я прикрашаю всіх осіб і всі предмети. Візьмімо, наприклад, речення: «Надійшла весна». Воно просте і бідне, а запроси мене — і почуєш: «Надійшла весна прекрасна, багатобарвна, тепла, ясна!» Правда ж красиво?
Візьми втямки й те, що я вказую і на приналежність певній особі. А у реченні найчастіше виступаю означенням, рідше — присудком.
Отже, я теж потрібний нашій матері Мові, не менш ніж ти.
— А й справді, — погодився Іменник, — не варто нам сваритися. І стали Іменник із Прикметником жити в дружбі і злагоді
Отже, метод «сторітелінг» доволі результативний: збільшується словниковий запас учнів, удосконалюється усне та писемне мовлення. Діти вчаться більш повно уявляти події, аналізувати й зіставляти важливі факти, продумувати структуру історій, давати оцінку героям та їхнім вчинкам. Такі вправи розвивають аналітичне та критичне мислення і творчі здібності, емоційний інтелект і здатність до емпатії.
|