I. Організаційний момент II. Актуалізація опорних знань Бесіда за питаннями • Чому І. Франко звернувся у повісті «Захар Беркут» до історії? • Доведіть, що твір «Захар Беркут» І. Франка є історичною повістю. Назвіть характерні особливості цього жанру. • Як, на вашу думку, розподіляються герої в повісті? • Якому герою повісті ви симпатизуєте? Чому? • Порівняйте, як І. Франко у творі зображує тухольців і монголо-татар. Свою думку підтвердіть, посилаючись на текст твору. • Доведіть, що твір не втратив своєї актуальності і в наш час. Свою думку обґрунтуйте. IІІ. Оголошення теми, мети уроку. Мотивація навчальної діяльності школярів Героями моїх творів майже ніколи не бувають люди темні і безпомічні, а коли ті твори будять симпатію до них у читачів, то певно не за їх терпіння, а за їх життєву енергію, розум і чуття, яке вони проявляють у життєвій боротьбі. І. Франко Боягузи помирають багато разів і до смерті. В. Шекспір
Сьогодні на уроці ми продовжимо роботу над історичною повістю «Захар Беркут», охарактеризуємо образи Максима, Мирослави, порівняємо їх із зображенням інших персонажів. Для того, щоб краще зрозуміти внутрішній стан героїв, як вони жили, що відчували, ми спробуємо відродити образи персонажів твору. IV. Основний зміст уроку Зустрічайте... (Виходять „актори”(учні з високим рівнем знань) й представляють своїх героїв. Завдання „журналістів”(учнів із достатнім та середнім рівнем знань) відгадати, якого саме персонажа представляє „актор”.) Коментарі „акторів”. Слова з твору Максим Максим Беркут який аж нині, супроти найважнішого і найтяжчого діла, почув себе вповні самим собою, вповні начальником сеї невеличкої армії, заряджував з правдиво начальницькою вважливістю й повагою все, що належало до діла, нічого не забуваючи, ні з чим не кваплячись, але й ні з чим не опізнюючись. Все у нього виходило в свій час і на своїм місці, без сумішки й сутолоки; всюди він був, де його потрібно, всюди вмів зробити лад і порядок. Чи то між своїми товаришами тухольцями, чи між боярами, чи між їх слугами, Максим Беркут усюди був однаковий, спокійний, свобідний в рухах і словах, мов рівний серед рівних. Товариші поводились з ним так само, як він з ними, свобідно, несилувано, сміялись і жартували з ним, а проте виповнювали його розкази точно, швидко і так весело та радо, немов і самі без розказу були би в тій хвилі зробили те саме. Мирослава Мирослава була дівчина, якої пошукати. Не кажемо вже про її уроду й красу, ані про її добре серце — в тім згляді багато її ровесниць могло стати з нею нарівні, хоч і небагато могло перевищити її. Але в чім не мала вона пари між своїми ровесницями, так се в природній свободі свого поводження, в незвичайній силі мускулів, у смілості й рішучості, властивій тільки мужчинам, що виросли в ненастанній боротьбі з супротивними обставинами. Зараз з першого разу видно було, що Мирослава виросла на свободі, що виховання її було мужеське і що в тім прегарно розвиненім дівочім тілі живе сильний, великими здібностями обдарований дух. Вона була в батька одиначка, а до того ще зараз при народженню втратила матір. Нянька її, стара мужичка, відмалку заправляла її до всякої ручної роботи, а коли підросла, то батько, щоб розважити свою самоту, брав її всюди з собою і, щоб задоволити її палку натуру, привчив її владати рицарською зброєю, зносити всякі невигоди і сміло стояти в небезпеках. І чим більші трудності їй приходилось поборювати, тим охітніше бралась вона за діло, тим краще проявлялася сила її тіла й її рішучого, прямого характеру. Але попри все те Мирослава ніколи не переставала бути женщиною: ніжною, доброю, з живим чуттям і скромним, стидливим лицем, а все те лучилось в ній у таку дивну, чаруючу гармонію, що хто раз бачив її, чув її мову,— той довіку не міг забути її лиця, її ходу, її голосу,— тому вони пригадувалися живо і виразно в найкращих хвилях його життя, так, як весна навіть старому старцеві пригадує його молоду любов. Тугар Вовк Тугар Вовк був мужчина, як дуб. Плечистий, підсадкуватий, з грубими обрисами лиця і грубим, чорним волоссям, він і сам подобав на одного з тих злющих тухольських медведів, яких їхав воювати. — Хоч я лише вовк, дрібна звірюка, то все ще дам раду тухольському медведеві! — говорив Тугар Вовк, радіючи.
– Якими бачаться вам герої? Які ”больові точки” того часу узагальнено у цих образах? – Орієнтовні питання для обговорення:
Максим • Хто такий Максим? Коли вперше ви зустрічаєтеся з ним у творі? • Яке враження справляє на вас цей герой? • Як тухольці ставилися до Максима? • Де познайомилися Максим і Мирослава? • За що Т. Вовк не полюбляв Максима? • Яким чином Максим опинився у ворожому стані? • Чи легко було молодому Беркуту руйнувати будинок, де жила його кохана з батьком? • В чому виявилася мужність Максима у битві з ворогом? • В результаті чого Максим потрапив у полон? • Що запропонував юнак тухольській громаді для подолання ворога? • Як сприйняв Максим звістку про оточення тухольцями монголів, перебуваючи в полоні? • За що, на ваш погляд, Мирослава полюбила Максима? • Чи можна вважати молодого Беркута зрадником? Чому? • Чому, на вашу думку, Максим вижив, перебуваючи в полоні? • Чи буде Максим продовжувати справу батька? Відповідь обґрунтуйте. • Якими рисами характеру наділив І. Франко свого героя? Які з них ви б хотіли мати? Чому? Цитатна характеристика • «...Молодий гірняк»; «...перший удалець на всю тухольську верховину син тухольського бесідника Захара»; • «...всюди він був, де його потрібно, всюди вмів зробити лад і порядок. Чи то між своїми товаришами тухольцями, чи між боярами, чи між їх слугами... усюди був однаковий, спокійний, свобідний в рухах і словах, мов рівний серед рівних. Товариші поводилися з ним так само, як він з ними, свобідно, несилувано, сміялись і жартували з ним. ...Боярська служба... поважала за його звичайність і розсудливість»; • «...його хороше, сонцем обпалене і здоровим рум'янцем осяяне, одверте, щире лице»; • «В його серці, смілім і чистім, як щире золото...»; • «...дитя гір»; • «Усюди був однаковий, спокійний, свобідний в рухах і словах..»; • Для Максима над усе воля, це видно з виразу його очей. «Життя в неволі нічого не варте»,— каже він Тугарові Вовку. Максим тяжко переживає через те, що з ним трапилося. Закований у тяжкі ланцюги, які «тиснуть його, мов залізні, холодні гадюки», «висасують» усю силу з його тіла, всі думки з його мізку, він тамує в собі великий біль, спостерігаючи, як горить його рідна Тухля. «Він рад би був разом згинути, полетіти в повітрі золотою іскрою», а коли й покрівля рідної хати повалилася, Максим «безсильний, мов підкошений, упав на землю й зомлів». Так відчувати може лише людина, яка палко любить рідну землю і життя. • Максим з радістю сприймає повідомлення Тугара Вовка про те, що тухольціоточили монголів, і з гідністю патріота відповідає зрадникові, що «тухольці будуть битися до останнього», але не пустять ворога в гори. Матіріал на допомогу учням План 1) Максим — «молодий гірняк... перший удалець на всю тухольську верховину...» 2) Портрет і зовнішність героя. 3) Вольові якості: а) наполегливість; б) цілеспрямованість; в) мужність; г) велика сила волі; д) незламність, твердість; е) готовність до самопожертви; є) свідомість обов'язку. 4) Розум та кмітливість: а) володіння зброєю; б) військове вміння; в) риси начальника. 5) Почуттєві риси: а) справедливість; б) любов до вітчизни, коханої; в) гордість; г) волелюбність; д) вірність; е) розсудливість; є) витривалість; ж) самовладання. 6) Значення образу Максима.
Молодці. Але повністю розкрити образ Максима неможливо без його коханої, без Мирослави. Мирослава • Хто ж така Мирослава? Якою ви уявляєте її? • Хто виховував дочку боярина? Як це вплинуло на її характер, поведінку? • Як Мирослава поводила себе під час полювання? • Через що дочка не розуміла свого батька? Як вона сприймала його зраду? • Чому Мирослава відстоювала інтереси тухольців? Чи легко далося їй це рішення? • Яким чином Мирослава намагалася визволити Максима з неволі? • Як Захар Беркут ставився до Мирослави? Відповідь підтвердіть цитатами. • Чому Мирослава не могла перебувати з батьком у ворожому стані? • Що відчувала героїня, коли зрозуміла про можливу смерть Максима? • Як Мирослава поставилася до загибелі батька? Спробуйте описати її душевний стан, адже це як не як був її батько. • Чи будуть, на ваш погляд, щасливими Максим і Мирослава? Цитатна характеристика • «...Не мала вона пари між своїми ровесницями, так се в природній свободі свого поводження, в незвичайній силі мускулів, у смілості: й рішучості, властивій тільки мужчинам, що виросли в ненастанній боротьбі з супротивними обставинами», «...виросла на свободі, що виховання її було мужське, і що в тім прегарно розвиненим дівочім тілі живе сильний, великими здібностями обдарований дух. Вона була в батька одиначка, а до того ще зараз при народженні втратила матір. Ненька її, стара мужичка, відмалку заправляла її до всякої ручної роботи, а коли підросла, то батько, щоб розважити свою самоту, брав її всюди з собою і, щоб задовольнити її палку натуру, привчав її владати рицарською зброєю, зносити всякі невигоди і сміло стояти в небезпеках. І чим більші трудності їй приходилось поборювати, тим охітніше бралася вона за діло, тим краще проявлялася сила її тіла й її рішучого, прямого характеру. Але попри все те Мирослава: ніколи не переставала бути ненщиною і ніжною, доброю, з живим; чуттям і скромним, стидливим лицем, а все те лучилось в ній у таку, дивну, чаруючу гармонію, що хто раз бачив її, чув її мову,— той до віку не міг забути її лиця, її ходу, її голосу, тому вони пригадувалися живо і виразно в найкращих хвилях його життя так, як весна навіть старому старцеві пригадує його молоду любов». • «...Незвичайна женщина поровень з найсильнішими мужами поборювала всякі трудності утяжливої дороги. Як легко перескакувала гнилі ломи і величезні троми...» • «А що ж то в мене нема сили? А що ж то я не владаю луком, ратищем) і топором? Ану, нехай котрий-будь із твоїх поселенців спробує зо мною порівнятися,— побачимо, хто дужчий!» • «Якою самітною, якою круглою сиротою чула вона себе тепер на світі, хоч тут же коло неї сидів її батько! Якою нещасною чула вона себе тепер, хоч батько недавно ще запевняв її, що все робить для її щастя!» • «її слова, її погляд, дотик її рук і її вісті — все те немов вирвало його (Максима) з темного гробу, повернуло йому життя». • Поведінка Мирослави в монгольському таборі, її піклування про Максима («мов ясочка, припала край нього, слізьми обливала його тяжкі пута») викликають симпатію до дівчини. Вона кохає Максима і готова на самопожертву, аби визволити його з неволі, тому і пропонує йому золотий перстень, з яким він міг би перейти монгольську варту. Мирослава намагається підтримати в Максимові віру в життя, вселити йому надію на визволення. Вона з гордістю повідомляє, що внесла свою частку у підготовку розгрому монголів, порадивши тухольцям виготовити смертоносну зброю для ворогів — метавки. • Вона струнка, як тополя, «рум'яніється, як рожа», в неї «чорні, палкі очі». • Мирослава завжди вірна собі, вона діє, як підказує її сумління і серце. Тому вона виступає на боці народу, стає справжньою патріоткою батьківщини. Вона покохала простого селянина, хлопця, який в очах її батька був рабом. Однак конфлікт цим не вичерпується. Вона дізнається, що батько зрадник. Дівчина кидає його і йде до тухольців. Це при тому, що вона гаряче його любить. (Втративши матір при народженні, Мирослава знала тільки ласку батька.) Та любов дочки перемагає, вона хоче повернути батька на правильний шлях, а коли це не вдається, виступає на стороні громади проти батька. Вона стає донькою Захара Беркута, який радо її приймає. Матіріал на допомогу учням План 1) Мирослава — головна героїня повісті І. Франка «Захар Беркут», дочка боярина Тугара Вовка. 2) Портрет і зовнішність. 3) Риси вдачі: а) сердечність; б) доброта; в) скромність; г) ніжність; д) порядність; е) вірність. 4) Донька і батько. 5) Вольові риси: а) готовність віддати життя за щастя народу і за коханого; б) сила волі; в) мужність. 6) Палке кохання до Максима. 7) Мирослава – рятівниця Тухлі.
(для закріплення пропоную переглянути епізоду фільму)
Слово вчителя Діти! Ви повинні знати, що «зрадництво» — це найганебніша риса в людському житті. Сьогоднішній урок допоможе вам знайти правильний життєвий вибір у складній ситуації. Я сподіваюсь, що ви будете справжніми патріотами і ніколи не зрадите свій рідний край, рідну неньку.
Тугар Вовк • Які у вас враження від першої зустрічі з Т. Вовком на сторінках повісті? • Чому боярин не розуміє Максима і зверхньо ставиться до нього? • Чим Т. Вовк зобов'язаний молодому Беркуту? • Як поводить себе Т. Вовк на тухольській копі? З чим це пов'язано? • Що зумовило боярина покинути Тухлю і перейти на бік татар? • Як Пета зустрів Т. Вовка? За що він дорікав боярину? • Що відомо про минуле боярина? • Чому батько і дочка не розуміли одне одного? • Чим зумовлено те, що Т. Вовк врятував життя Максиму від руки Бурунди? Чи це було зроблено для якоїсь користі? Власні міркування обґрунтуйте. • Чому Бурунда назвав Т. Вовка подвійним зрадником? • 3 якою метою І. Франко відтворив у повісті образ Т. Вовка? Свої думки вмотивуйте.
Цитатна характеристика • «...Був мужчина, як дуб. Плечистий, підсадкуватий, з грубим, чорним волоссям, він і сам подобав на одного з тих злющих тухольських медведів». • «...Новий тухольський боярин, недавно князь Данило дарував йому в Тухольщині величезні полонини і ціле одне пригір'я Зелеменя, ...побудував собі гарну хату...» • «Хоч я лише вовк, дрібна звірюка, то все ще дам раду...» • «Тільки мені ви затроюєте життя в тім раю». • Максим: «Вся громада гнівна на тебе за те, що ти присвоюєш собі громадський ліс і полонину, не спитавши навіть громади, чи схоче вона на те пристати...» • «Нічого мене не обходить ваша копа. Я тут із княжої волі і можу сам збирати копу, коли буду вважати се потрібним». • «Зо мною, що вік звікував між князями, вдостоївся княжої похвали і нагороди за рицарські діла! Моя донька може вибирати собі жениха між найпершими і найславнішими молодцями в краю...» • Мирослава: «Гнів проти тухольців засліпив тебе і пхає тебе до загибелі. Нехай і так, що ми нещасливі — а чи для того мусимо бути зрадниками свого краю? Ні, радше згинути нам із голоду під плотом!» «Вона бідна й не знала, як глибоко її батько був уже застряг у тім огиднім багні, як безповоротно він уже впав у безодню, так, що для нього справді не було іншого виходу, як падати глибше, аж до дна». • 3 рабським ушануванням розступилися монголи перед незнайомим приїжджим, що говорив їх мовою та ще й таким певним тоном, до якого вони привикли від своїх ханів та бегадирів». • «...Тугар Вовк у битві над Калкою зрадив Русь монголам, виявивши їм наперед цілий план битви, зложений руськими князями. ...Боярин стояв у битві в першім ряді і при першім замішанні взятий був до неволі. Але дивним видавалось декому його швидке увільнення без окупу, хоч боярин божився, що монголи випустили його, шануючи його хоробрість. Діло було темне, а тільки те було певне, що при княжім дворі всі почали якось сторонити від Тугара, і сам князь не довіряв йому так, як довіряв давніше. Боярин в кінці почув тоту зміну і попросив у князя даровизни землі в Тухольщині. Не допитуючись, для чого задумав боярин покидати Галич і для чого хоче закопатись в такій лісистій пустині, та й ще з молодою дочкою, князь Данило дав йому даровизну — очевидно, рад був його позбутися». • Максим: «Ти глянь на себе! Може, до тебе така назва борше пристане, ніж до нас. Адже до вчора ще був ти раб княжий, а нині ти вже раб великого Чінгісхана і, певно, полизав молоко, розлите по хребті коня якогось його бегадира». • «...Зрадника, чоловіка, що потоптав сам свою честь, котрому проте ніяка честь не належиться». • Максим: «У мне пута на руках, а в тебе на душі!» • «Коб тільки мені по тих трупах дійти до власті й сили,— обернувся б і я лицем проти них. Але сей поганець, сей Максим,— то мені борець! А хто-знає, може, й він міг би послужити до моєї цілі? Треба використати його, коли його маю в руках. Тепер, коли він у моїх руках, треба приєднати, вкоськати його трохи,— хто знає, на що ще може він пригодитися». • Бурунда: «Псе блідолиций. Подвійний зраднику — се твоя вина! Ти' запровадив нас у сесю западню, відки ми вийти не можемо!» • «Ще не вся надія монголів пропала. Треба користати з того, що в руках...» Т. Вовк — не щасливий. Батьків своїх не пам'ятає, втратив дружину, а пізніше й дочка відцуралася батька. Але в цьому Тугар Вовк сам винний. Його гордість, зарозумілість, зневажливе ставлення до народу, шрагнення до влади знаходять вияв у його вчинках, перекреслюють батьківські почуття і хвилинне благородство (коли рятує життя Максимові). Тугар Вовк любить полювання, він дуже хоче кимось керувати, до того ж він — подвійний зрадник. • Т. Вовк гірший за ворога, це зрадник, він виступив проти свого народу, іцшов служити ворогам. І виправдання йому не може бути. Навіть торі, коли Т. Вовк рятує Максима, якого хотів зарубати Бурунда, він не спокутує своєї провини перед народом. На прикладі боярина автор засуджує зраду і підкреслює, що в першу чергу зраджують свою батьківщину багатії, а справжніми патріотами є трудящі. Матіріал на допомогу учням План 1) Т. Вовк – тухольський боярин. 2) Портрет і зовнішність. 3) Стосунки Т. Вовка з іншими героями твору. 4) Риси характеру: а) підступність; б) хитрість; в) гордість; г) зарозумілість; д) корисливість; е) улесливість. 5) Прагнення героя: а) поневолити народ; б) розруйнувати і розповсюдити розбрат; в) задовольнити власні потреби. 6) Т. Вовк — подвійний зрадник. Монголи Бегадир Бурунда. Цитатна характеристика • «...Один із начальників монгольських, мужчина величезного росту й геркулесової будови тіла, з лицем темно-оливкової барви, одітий у шкіру степового тигра, що все разом аж надто свідчило про його походження з туркоманського племені. Се був страшний, безтямно-сміливий і кровожадний войовник, суперник у славі з Кайданом. Монгольськії загони, які він провадив, лишали по собі найстрашнішу руїну, найбільше число трупів, найширшу ріку пожеж. Він безмірно перевищав Пету своєю відвагою, перед його шатром кожного вечора було два рази і більше свіжих голів, ніж перед шатром усякого іншого вояка». • Пета — «...радо пускав Бурунду на найнебезпечніші місця, держав, його в запарі на найтяжчу, рішучу хвилю, немов непоборний залізний таран,— а тоді пускав його з відділом «кровавих туркоманів» довершувати побіди». • «Усе хитро ти говориш, щоб відвернути мій гнів, аби скинути з себе вину! Ти запровадив нас сюди, ти мусиш і вивести нас, і то зараз завтра, без страти часу й людей!.. Так мусить статись, або горе тобі!» (Бурунда — Т. Вовку) • «...Довгу хвилю Бурунда стояв на місці, рвучи собі волосся і видаючи з горла страшні, беззв'язні окрики на вид загибелі свого війська». • «Бурунда німий, синій з натуги і злості, зирнув довкола по долині». • «І що найдужче мене лютить, так се те, що погинемо без бою, без слави, мов коти, кинені в ставок!» • «Бурунда, побачивши ворогів і таке їх воювання, аж зубами заскреготав і за зброю вхопився, але його гнів був даремний...» «Приходилось завзятому бегадирові без діла стояти по груди в воді і дивитися, як тухольці становище за становищем розбивали останки монгольської сили». • «Кажи їм, що, коли хотять мати сього раба живого між собою, нехай дарують нам життя і пустять свобідно!» • «Е, що нам так довго ждати! Раз мати родила, раз і гинути прийдеться. Але поперед мене гинь ти, рабе поганий!» Бесіда за питаннями. • Хто такий Бурунда? • В чому виявилася жорстокість цього загарбника? • Як бегадир ставився до підлеглих, Т. Вовка, Максима? • Доведіть, що Бурунда — вольова, цілеспрямована людина. • Чому Бурунда зі своїм військом не зміг перемогти тухольців? • Яким чином бегадир був готовий до смерті? • Чим, на ваш погляд, закінчився б твір, якщо Бурунда залишився б живим? Монгольське військо • «Страшенна монгольська орда з далекої степової Азії налетіла на нашу країну, щоб на довгі віки в самім корені підтяти її силу, розбите її народне життя». • «Монгольське військо стояло довгими рядами, по кістки в воді, сумне, безрадне». • Бурунда: «Що ви, мужі чи коти, що так боїтеся тих кількох крапель води? Чи такі ж то ріки перебували ми? Що сей потік проти Яїка, і Волги, і Дону, і Дніпра? Не бійтеся, вода по кістки не здужає затопити вас! Далі до вивозу!.. Не дбаймо на страти! Побіда мусить бути наша!» • «Тут і там, мов чорні острови, виднілися з води купи монголів. Ані сліду якого-будь військового порядку не було вже між ними. Мов полова, розсіяна з купи буйним вітром, так розсіялась їх сила по долині, борючись із хвилями, десь-кудись з трудом прямуючи, кричачи і проклинаючи». Бесіда за питаннями. • Якої шкоди завдавали монголи Русі? В чому виявлялась їх жорстокість? • Що допомагало монгольському війську час від часу отримувати перемогу? • Для чого загарбники вирушили у похід через Тухлю? • У зв'язку з чим стрімкий рух монголів був призупинений? Як вони реагували на це? • Чи була закономірною поразка монголів у тухольській котловині? • Порівняйте опис монголо-татарських поневолювачів на початку твору і наприкінці. Зробіть висновок.
V. Закріплення опрацьованого навчального матеріалу • За яким принципом погруповані персонажі твору? • Чи можна виділити позитивних персонажів? • Через що, на ваш погляд, Т. Вовк вважав себе і Максима невільниками? Свої міркування узагальніть. • Охарактеризуйте Максима як розумного, винахідливого, кмітливого ватажка під час бою з монголами. • Що, на ваш погляд, мав на увазі І. Франко, зазначаючи про Максима Беркута: «Відмалку він виріс у глибокім почуванні своєї єдності з громадою і святості громадської волі». • Прокоментуйте ставлення Максима до свого життя: «Життя в неволі нічого не варте – краще смерть». У чому, на ваш погляд, смисл життя для Максима?
VI. Підсумок уроку – У чому полягає героїзм Максима та Мирослави? – Доведіть, що обоє були патріотами рідної землі? – Порівняйте ставлення Максима та Мирослави до своїх батьків. Чому воно різне? VII. Оголошення результатів навчальної діяльності школярів VIII. Домашнє завдання Підготувати характеристику образу Захара Беркута, дібрати цитати, скласти план.